Ухвала
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/16324/17
провадження № 61-18003ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2019 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 під час виступу у програмі з назвою (рос. мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка транслювалася у прямому ефірі Телерадіокомпанії «Моя Одеса» (далі - ТРК «Моя Одеса») у мережі Інтернет на веб-сайті з назвою (англ.): «ІНФОРМАЦІЯ_2», розповідав про конфліктну ситуацію, яка склалася навколо будинку АДРЕСА_1 .
Дана програма доступна для перегляду у мережі Інтернет на веб-сайті з назвою (англ.): « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час зазначеного виступу відповідач, розповідаючи про конфліктну ситуацію, яка склалася у місті Одесі навколо будинку АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_2 у проміжок часу від початку програми, приблизно, з 12.44 хв. до 13.03 хв., висловився про таке (мовою оргіналу) «...Со стороны ОСОБА_2 в нашем дворе и не только, были массовые нарушения закона. Такие как уничтожение имущества общего пользования, захват имущества общего пользования, стрельба во дворе, ..., я уже не говорю, что мне сожгли машину...».
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_4 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати поширену інформацію такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада
2019 року (у складі судді Шенцевої О. П.) позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано інформацію, яка розповсюджена ОСОБА_1 під час прямої трансляції у програмі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у мережі Інтернет на веб-сторінці з назвою (англ.) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про те що « Со стороны ОСОБА_2 в нашем дворе и не только , были массовые нарушения закона. Такие как уничтожение имущества общего пользования, Захват имущества общего пользования, стрельба во дворе, ..., я уже не говорю, что мне сожгли машину...» такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати відомості про причетність
ОСОБА_2 до масових порушень закону, здійснення захвату та знищення майна загального користування, а також причетності до фактів стрільби та спалення автомобіля ОСОБА_1 у такий точно спосіб, яким ця інформація була поширена.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року (у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.) рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада
2019 року залишено без змін.
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси
від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 21 жовтня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктами 1, 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Як вбачається з рішень судів, предметом позову у цій даній справі є захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 грн.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв