Ухвала
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 135/971/18
провадження № 61-12795ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби
Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Буріліної Людмили Валеріївни на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Буріліної Людмили Валеріївни,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив:
визнати незаконною постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06 листопада 2019 року головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Буріліної Л. В. (далі - Ладижинський МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Буріліна Л. В.)
у виконавчому провадженні № 57557811 та скасувати її;
визнати незаконним розрахунок заборгованості від 11 листопада 2019 року № 6220 у виконавчому провадженні № 57557811.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06 листопада 2019 року головного державного виконавця Ладижинського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Буріліної Л. В. у виконавчому провадженні № 57557811; визнано незаконним розрахунок заборгованості від 11 листопада 2019 року № 6220 головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Буріліної Л. В. у виконавчому провадженні
№ 57557811.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Ладижинського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Буріліної Л. В. залишено без задоволення. Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 березня 2020 року залишено без змін.
У серпні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового
зв'язку головний державний виконавець Ладижинського МВ ДВС
Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Буріліна Л. В. подала касаційну скаргу на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області у складі судді від 02 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня
2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та визнати розрахунок заборгованості від 11 листопада 2019 року № 6220 правомірним.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу
головного державного виконавця Ладижинського МВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Буріліної Л. В. залишено без руху та заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду заявником усунуто недоліки касаційної скарги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційного провадження, рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області
від 25 вересня 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь
ОСОБА_2 на дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 липня 2018 року щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби
від 30 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57557811 з виконання виконавчого листа № 135/971/18, виданого Ладижинським міським судом Вінницької області 30 жовтня 2018 року. 04 листопада
2019 року ОСОБА_1 надав державному виконавцю декларацію про доходи та майно, згідно з якою отримав дохід за виконання будівельних робіт за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року у розмірі по 5 000 грн щомісяця. Тоді ж він звернувся із клопотанням про здійснення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів із врахуванням доходів, отриманих за період з липня 2019 року по вересень 2019 року, що міститься в декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника
від 06 листопада 2019 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Буріліної Л. В. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що він отримує у філії «Переробний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька Птахофабрика»(далі - ТОВ Вінницька Птахофабрика). 11 листопада 2019 року здійснено розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 на користь стягувача
ОСОБА_2 на дітей у розмірі 14 657 грн 20 коп., виходячи із заробітної плати працівника цієї місцевості, оскільки боржник не має постійної роботи та доходу.
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права чи свободи.
Частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
За змістом статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Частиною шостою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, отримавши
04 листопада 2019 року декларацію про доходи та майно боржника, згідно з якою ОСОБА_1 отримав дохід за виконання будівельних робіт за період з липня 2019 року по жовтень 2019 року у розмірі по 5 000 грн щомісяця, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Буріліна Л. В., без належної перевірки та отримання відповіді на запити, здійснила розрахунок заборгованості за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для указаної місцевості.
Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про визнання неправомірним розрахунку заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.
Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ж боржника від 06 листопада 2019 року також вірно оцінена судами, як неправомірна, оскільки на час її винесення ОСОБА_1
не працював у філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька Птахофабрика».
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановлених судових рішень не впливають.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не виявлено порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Буріліної Людмили Валеріївни на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 березня
2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Буріліної Людмили Валеріївни відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович