Ухвала
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/30369/19
провадження № 61-17625ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,
Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей разом з батьком.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від 09 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
30 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А., яку мотивував сумнівами щодо об'єктивного і неупередженого розгляду справи суддею. Вказав про те, що суддя Осаулов А. А. перешкоджає в отриманні доказів, порушує права позивача, приймає рішення без повного дослідження усіх доказів, надав доступ до матеріалів справи стороннім особам. Ці обставини, на думку ОСОБА_1 , є підставами для відводу судді Осаулова А. А. від розгляду цієї справи відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 30 вересня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. заявлений судді Осаулову А. А. відвід визнано необґрунтованим, питання про відвід судді Осаулова А. А. від розгляду цієї цивільної справи передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ суду для визначення іншого судді в порядку автоматизованого розподілу вказаної заяви в системі документообігу суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у складі судді Юзькової О. Л. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. у цій цивільній справі відмовлено.
28 січня 2020 року ОСОБА_1 вдруге подав заяву про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А., яку мотивував сумнівами щодо об'єктивного і неупередженого розгляду цивільної справи суддею. На думку заявника, суддя Шевченківського районного суду міста Києва Осаулов А. А. вплинув на рішення іншого судді, оскільки займає посаду заступника голови Шевченківського районного суду міста Києва. Крім того, суддя Осаулов А. А. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, не взяв до уваги заяву ОСОБА_1 і не переніс судове засідання, призначене на 04 грудня 2019 року, на іншу дату. Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 , є підставами для відводу судді від розгляду цієї справи у відповідності до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. заявлений судді Осаулову А. А. відвід визнано необґрунтованим, питання про відвід судді Осаулова А. А. від розгляду цієї цивільної справи передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ суду для визначення іншого судді в порядку автоматизованого розподілу вказаної заяви в системі документообігу суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року у складі судді Притули Н. Г. заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. відхилено.
15 червня 2020 року ОСОБА_1 втретє подав заяву про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А., яку мотивував сумнівами в об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Зокрема, вказав, що суддяШевченківського районного суду міста Києва Осаулов А. А. незаконно та формально ухвалою від 28 січня 2020 року відмовив у задоволенні попереднього відводу, відмовив позивачу у роз'ясненні ухвали суду про відмову в забезпеченні позову, надає перевагу іншому учаснику справи і може ухвалити судове рішення по суті справи не на користь позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. визнано подання ОСОБА_1 заяви від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від розгляду цивільної справи № 761/30369/19-ц зловживанням процесуальними правами та застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
Заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від розгляду цивільної справи № 761/30369/19-ц залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, визначений частиною першою статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції про визнання подання позивачем заяви про відвід судді місцевого суду від розгляду цивільної справи зловживанням процесуальними правами та застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді попередження до переліку ухвал суду, визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України, не відноситься.
За змістом частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Тобто перелік ухвал суду, які підлягають касаційному оскарженню окремо від рішення суду, чітко визначений процесуальним законом, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У переліку ухвал суду, які підлягають касаційному оскарженню після їх перегляду в апеляційному порядку, що визначений пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, ухвала суду про визнання подання позивачем заяви про відвід судді місцевого суду від розгляду цивільної справи зловживанням процесуальними правами та застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді попередження відсутня.
Частиною другою статті 382 ЦПК України передбачено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про визнання подання позивачем заяви про відвід судді місцевого суду від розгляду цивільної справи зловживанням процесуальними правами та застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді попередження оскарженню в касаційному порядку не підлягає, а отже, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку і постанова апеляційного суду, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в частині вирішення питання про визнання подання позивачем заяви про відвід судді місцевого суду від розгляду цивільної справи зловживанням процесуальними правами та застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді попередження, необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що право висловити свої заперечення на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору і окремо від такого рішення, ОСОБА_1 може реалізувати у порядку, визначеному частиною другою статті 353 ЦПК України.
Що стосується ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в частині вирішення питання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від розгляду цивільної справи № 761/30369/19-ц, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У відповідності до частини п'ятої статті 39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Виходячи зі змісту ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, від 28 січня 2020 року та від 18 червня 2020 року, ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із заявами про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. у цій цивільний справі з одних і тих самих підстав - сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді (пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від розгляду цивільної справи № 761/30369/19-ц. Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року без задоволення і цю ухвалу, відповідно, без змін, виходив з того, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду в частині вирішення питання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А. А. від розгляду цієї цивільної справи свідчить, що правильне застосування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга в цій частині - необґрунтованою.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року в справі «Levages Prestations Services v. France», п. 45).
Керуючись статтями 17, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Б. І. Гулько