21 грудня 2020 р.Справа № 552/908/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22.10.2020 року (постановлену суддею Самсоновою О.А.) по справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення по справі № 552/908/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в м.Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Мартиненко Віталія Олександровича
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Мартиненка Віталія Олександровича, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Мартиненка В.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2106895 від 14.02.2020 р.; закрити справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КУпАП) відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 р., у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Мартиненка В.О. про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (справа № 552/908/20), в якій просив: задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 р. по справі № 525/908/20; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вищевказаної заяви, позивачем зазначено, що на початку вересня 2020 року із засобів масової інформації йому стало відомо про існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 р. по справі № 760/27046/19, якою встановлено раніше невідомий йому факт не проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації окремих засобів лазерного виміру швидкості LTI 20/20 «TruCam». На його запит від 08.09.2020 р. Держспецзв'язку України листом № 04/03/03-2523 від 17.09.2020 р., який отримано поштою 22.09.2020 р., позивачу повідомлено, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 «TruCam» ТС 001007 не проходив експертизи у сфері криптографічного захисту інформації та не мав відповідного експертного висновку станом момент складання інспектором Мартиненком В.О. відносно позивача постанови серії ЕАК № 2106895 від 14.02.2020 р.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 22.10.2020 р. в задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 22.10.2020 р.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки факт не проходження лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 «TruCam» ТС 001007 був невідомий під час ухвалення рішення Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 р., а відповідачем у якості доказу на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення надано показання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 «TruCam» ТС 001007.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заявником обставини, не є нововиявленими та істотними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 6 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із п. 4 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. Підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Тобто, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного та всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 р. у справі № 552/908/20 встановлено, що 14.02.2020 р. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Citroen Xsara», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Краматорську на трасі Н-20 10 км. 150 м. у населеному пункті рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 23 км/год. та порушив вимоги п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим інспектором 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Мартиненком В.О. винесено постанову серії ЕАК № 2106895, якою встановлено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис, яким зафіксовано, що транспортний засіб «Citroen Xsara», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год. у Краматорську, АШ Н20, 10 км. 300 м. Крім того, вказана обставина підтверджується фотознімком, здійсненим сертифікованим приладом TruCam ТС001007, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 73 км/год. при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. Вимірювання здійснено з відстані 160,3 м.
Судовим розглядом встановлено, що у своїй заяві про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами позивач посилається на те, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 «TruCam» ТС 001007 не проходив експертизи у сфері криптографічного захисту інформації та не мав відповідного експертного висновку станом момент складання інспектором Мартиненком В.О. постанови серії ЕАк № 2106895 від 14.02.2020 р., а також що вперше експертизу у сфері криптографічного захисту інформації він пройшов лише 11.06.2020 р.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не змінюють встановлених судом обставин (норм матеріального права), не впливають на результат вирішення справи, та наявність або відсутність висновку експертизи у сфері криптографічного захисту інформації стосовно лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 «TruCam» ТС 001007 не була предметом судового розгляду.
Крім того, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, повинні бути істотними настільки, що врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято, тобто фактично спростовувати зазначені вище висновки суду або свідчити про протилежне. Проте, вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Також судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні Христов проти України зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не для нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 р. (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 22.10.2020 р.- без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 361, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22.10.2020 року по справі № 552/908/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін