Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
14 грудня 2020 р.Справа № 480/5353/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кваліфікаційна комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання незаконним та скасування наказу, -
19.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.08.2020 року № 310 про анулювання його кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 12.03.2020 року № 014251.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що 28.07.2020 року з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру йому стало відомо про те, що до Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшло клопотання Вільшанської сільської ради від 17.06.2020 року № 02-26/738. 28.07.2020 року на електронну адресу Кваліфікаційної комісії він направив пояснення щодо поданої скарги та докази на підтвердження своїх аргументів. Шляхом голосування Кваліфікаційна комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прийняла протокольне рішення від 30.07.2020 року про звернення з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання його кваліфікаційного сертифікату № 014251 від 12.03.2020 року. 13.08.2020 року на офіційному сайті Держгеокадастру він ознайомився з наказом Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру від 11.08.2020 року № 310, відповідно до якого анульовано його кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 12.03.2020 року № 014251.
Позивач зазначає, що йому не надсилалося жодного повідомлення, пояснення, які направлялися ним 28.07.2020 року, членами комісії досліджено не було, докази, які він надав на підтвердження законності своїх дій не розглядалися, проект землеустрою не досліджувався, позитивне погодження проекту землеустрою, видане структурним підрозділом Держгеокадастру не досліджувалося.
Крім того, позивач зазначає, що наявність лише звернення особи до Кваліфікаційної комісії саме по собі не може свідчити про порушення інженером-землевпорядником чинного законодавства у сфері землеустрою та/або нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у цій сфері.
01.09.2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:
- зупинити дію наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.08.2020 року № 310 про анулювання його кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 12.03.2020 року № 014251 до набрання рішення законної сили.
Зазначена заява обґрунтована тим, що реалізація наказу від 11.08.2020 року № 310 «Про анулювання кваліфікаційного сертифіката» призведе до порушення його прав в частині виконання професійних обов'язків і фактично позбавляє права на працю, яке гарантується Конституцією України та отримання доходу від професійної діяльності. На час анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ним було укладено ряд договорів із замовниками фізичними та юридичними особами і одержано часткову оплату. Станом на 31.08.2020 року ФОП ОСОБА_1 договірні зобов'язання по 25 договорів про надання землевпорядних послуг з виготовлення документацій із землеустрою не виконані.
Крім того, позивач зазначив, що значна кількість документації із землеустрою по укладених договорах пройшли відповідні погодження і підлягають внесення в Національну кадастрову систему. Також, є в наявності документація на стадії погодження, однак у зв'язку з прийняттям спірного наказу сертифікат інженера-землевпорядника анульовано, а тому виконати свої договірні зобов'язання він немає можливості.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Висновок суду вмотивований тим, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи спричинить необхідність докладати значні зусилля для відновлення прав позивача, суду не надано. Також позивачем не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, не наведено причин неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, у зв'язку з чим суд вважає клопотання про забезпечення позову необґрунтованим.
Окрім того, суд зазначив, що забезпечення позову у визначений заявником спосіб фактично призведе до продовження правовідносин між позивачем та відповідачем з відповідними наслідками, тобто заявником пропонується ухвалити рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про задоволення його заяви про забезпечення позову.
Аргументує вимоги апеляційної скарги позивач тим, що чинний наказ про анулювання його кваліфікаційного сертифіката перешкоджає здійсненню замовниками землевпорядної документації своїх прав та інтересів. Не дивлячись на те, що він до анулювання кваліфікаційного сертифікату, тобто до 11.08.2020 року був розробником документації із землеустрою та мав право розробляти документацію із землеустрою та засвідчувати відповідність документації із землеустрою підписом та печаткою, таким чином документація складена ним до 11.08.2020 року є дійсною та на підставі дійсної документації відомості підлягають внесенню в Державний земельний кадастр. Але у зв'язку з анулюванням сертифікату, електронні ресурси Державного земельного кадастру не дозволяють проводити реєстрацію земельних ділянок саме на підставі дійсної документації із землеустрою, яка була виготовлена до моменту анулювання зазначеного сертифікату.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що забезпечення позову в спосіб, зазначений позивачем, буде означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення по справі, що в свою чергу може призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, що суперечить принципам КАС України та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, як і інститут забезпечення позову в адміністративному процесі в цілому.
Крім того, оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, який є чинним, однак його дія вичерпалась у момент анулювання сертифіката. У зв'язку з цим вимога про зупинення дії індивідуального адміністративного акта, дія якого вичерпалась в силу виконання, є безпредметною.
Також, відповідач зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу надасть позивачу право виконувати обов'язки інженера-землевпорядника, хоча спірним наказом таке право скасовано. Тим самим, зумовить відновлення його права на проведення землевпорядних робіт, за відсутності рішення суду про визнання протиправним та скасування наказу, яким таке право анульовано.
Відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, такий спосіб забезпечення позову як зупинення дії наказу відповідача може бути застосований, зокрема, якщо вчинення таких дій може спричинити значну шкоду правам чи інтересам позивача, поновлення або захист яких неминуче буде пов'язане із труднощами та перешкодами, спричиненими вчиненням таких дій.
З урахуванням викладеного в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав чи інтересів, будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників процесу переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Предметом позову, забезпечити який просив позивач, є наказ Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру від 11.08.2020 року № 310 «Про анулювання кваліфікаційного сертифіката».
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що оскаржуваний наказ прийнятий за відсутності законодавчо-визначених підстав та з порушенням встановленої процедури, що порушує його права.
Таким чином, порушення своїх прав позивач убачав, насамперед, у необґрунтованому анулюванні його кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника і саме на захист цього права був поданий позов.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.08.2020 року № 310 «Про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 » від 12.03.2020 року № 014251 до набрання рішення законної сили не співвідноситься з предметом позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою захисту прав третіх осіб, а саме, - тих осіб, з якими він має договірні відносини, оскільки заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності. В свою чергу, безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також колегія суддів зазначає, що в заяві про забезпечення позову позивачем не було зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав третіх осіб у такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Окрім того, забезпечення позову у визначений заявником спосіб фактично призведе до продовження правовідносин між позивачем та відповідачем з відповідними наслідками, тобто заявником пропонується ухвалити рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, що у цьому випадку, передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення позову відсутні, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 21 грудня 2020 року.