10 грудня 2020 р.Справа № 820/3346/16
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.,
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 02.07.20 по справі № 820/3346/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просив суд скасувати рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 01.06.2016, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; скасувати наказ Головного Управління Національної поліції а Харківській області від 16.06.2016 р. №189 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону; з 16.06.2016 поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №820/3346/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення задоволено.
Скасовано рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.06.2016 щодо ОСОБА_1 стосовно визнання його таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Скасовано наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14.06.2016 р. № 189 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону. Поновлено майора поліції ОСОБА_1 з 14.06.2016 р. на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №820/3346/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Атестаційної комісії №1 Головного Управління Національної поліції в Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07 травня 2020 року по справі №820/3346/16 (адміністративне провадження №К/9901/7821/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року повністю і ухвалено нову постанову. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року змінено шляхом зазначення в її резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - з 15 червня 2016 року. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.
За результатами нового судового розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22764 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 03 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Визначено, що рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що cуд першої інстанції не дослідив ретельно докази надані відповідачем, та як наслідок, неправильно визначив суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №820/3346/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області, Атестаційної комісії № 1 ГУНП в Харківській області про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення задоволено. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Так, на виконання постанови суду від 25.10.2016 ОСОБА_1 у листопаді 2016 року отримав грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за липень 2016 року в межах суми стягнення за один місяць в сумі 6530, 55 грн, вказане підтверджується листом УФЗБО ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 № 2629/119-29/02-2020. Після розгляду адміністративної справи № 820/2246/16 Верховним Судом, постановою якого справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції при винесенні рішення від 02.07.2020 не звернув увагу на лист УФЗБО ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 № 2629/119-29/02-2020, з якого вбачалось, що позивач вже отримав грошове забезпечення за липень 2016 року, як суму стягнення за один місяць, яка була звернута до негайного виконання на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 і суд повторно зобов'язав ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за один і той самий період за однією і тією ж посадою, а саме за весь час вимушеного прогулу з 15.06.2016 по 25.10.2016 року. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 9 листопада 2001 року до 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом від 7 листопада 2015 року №50 о/с відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання поліції, призначено в порядку переатестування на посаду начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Підставою для видання вказаного наказу була заява позивача від 7 листопада 2015 року (а.с. 28).
Відповідно до наказу від 11 лютого 2016 року №49 о/с та у зв'язку з реорганізацією, на підставі наказів Національної поліції України від 25 січня 2016 року №61, ГУНП в Харківській області від 29 січня 2016 №54 і відповідно до статей 67, 68 Закону України "Про Національну поліцію" позивача призначено "по Дворічанському відділенню поліції Куп'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області на посаду начальника відділення поліції". Підставою видання цього наказу зазначено рапорт позивача від 29 січня 2016 року (а.с. 33).
5 лютого 2016 року Національна поліція України видала доручення №1273/01/12-2016 "Про організацію атестування поліцейських головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим, місті Севастополі та областях" (а.с.138).
За висновком атестаційної комісії від 1 червня 2016 року ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, має бути звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність.
На підставі зазначеного висновку відповідача-2 наказом ГУНП в Харківській області від 14 червня 2016 року №189 о/с "По особовому складу" згідно з Законом України "Про національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (М-183130), начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 14 червня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом п'ятим частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Не погодившись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду із вимогами про його поновлення на роботі.
Як вже зазначалося раніше, Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року в цій справі скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В частині скасування спірних наказів про звільнення та поновлення на роботі постанову суду першої інстанції від 25.10.2016 залишено в силі.
Отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка виключно спірним правовідносинам щодо сум грошового забезпечення, які повинні бути стягнуті на користь позивача за час вимушеного прогулу.
Так, в мотивувальній частині постанови від 07.05.2020 Верховним Судом зазначено, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку. Проте суди попередніх інстанцій не встановили обставин і не дослідили відповідних доказів щодо стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 конкретного розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, який має обчислюватися згідно положень Порядку №260 як спеціального нормативно-правового акта, що регулює умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, з огляду на що направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд в постанові також зазначив, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід визначити розмір належного позивачу грошового забезпечення за час його вимушеного прогулу, для чого дослідити наявні у матеріалах справи докази і, за необхідності, витребувати додаткові докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07 травня 2020 року по справі №820/3346/16, ухвалами суду першої інстанції від 27.05.2020 та від 16.06.2020 витребувано у відповідача довідку про розмір всіх видів грошового забезпечення (в т.ч. премії) за весь період вимушеного прогулу позивача - з 14 червня 2016 року (день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції) по 25 жовтня 2016 року (дата рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді) згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260.
На виконання ухвал суду представником ГУ НП в Харківській області надало пояснення, в яких зазначило, що згідно листа УФЗБО ГУНП в Харківській області від 26.06.2020 №2384/119-29/02-2020 та довідки за підписом начальника та спеціаліста УФЗБО в Харківській області, грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.06.2016 по 25.10.2016 повинно складатися з посадового окладу - 3100 грн., окладу за спеціальним званням - 2000 грн., надбавки за стаж служби 30% - 1530 грн. Всього 6630 грн. Оскільки позивач у період з 15.06.2016 по 25.10.2016 не перебував на службі, підстави для визначення розміру премії відсутні.
Судом першої інстанції на підставі додатково витребуваних доказів визначено втрачений заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , який за період з 15.06.2016 по 25.10.2016 становив 22 764,03 грн. (221,01 грн. х 103 календарні дні вимушеного прогулу = 22 764,03 грн.), який підлягає стягненню з відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
Колегія суддів частково не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на те, що незаконність звільнення позивача підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопад 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 6 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року №669/28799 (далі - "Порядок №260").
Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно абз.3 п.23 розділу І Порядку № 269, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, при визначенні суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід застосовувати норми Порядку № 260, який діяв на момент звільнення позивача зі служби в поліції - 14 червня 2016 року. При цьому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу).
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 806/2164/16.
З огляду на матеріали справи, наказом ГУНП в Харківській області від 14 червня 2016 року №189 о/с "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 14 червня 2016 року. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 по справі №820/3346/16 поновлено майора поліції ОСОБА_1 з 14.06.2016 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та звернуто до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді. Вказану постанову змінено постановою Верховного Суду від 07 травня 2020 року по справі №820/3346/16 та зазначено в її резолютивній частині іншу дату поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на вказаній посаді - з 15 червня 2016 року.
Згідно довідки за підписом начальника та спеціаліста УФЗБО в Харківській області середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день його звільнення зі служби в поліції - 14.06.2016 становив 221,01 грн. Вказана сума складається з посадового окладу - 103,34 грн., окладу за спеціальним званням - 66,67 грн. та надбавки за стаж служби 30% - 51,00 грн.
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 слід рахувати з 15.06.2016 по 25.10.2016, що складає 103 календарні дні (червень 2016 - 16 днів, липень 2016 - 31 день, серпень 2016 - 31 день, жовтень 2016 - 25 днів). З урахуванням наведеного, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за вказаний час становить 22 764,03 грн. (221,01 грн. х 103 календарні дні вимушеного прогулу = 22 764,03 грн.), який підлягає стягненню з відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в сумі 22764,03 грн та наголошує на тому, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які аргументи, які дають підcтави для сумніву в тому, що суд першої інстанції неправильно визначився з сумою стягнення, періодом, за який стягується середній заробіток чи правомірністю застосування до спірних правовідносин Порядку № 260.
Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про необхідність приведення до негайного виконання в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням того, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у цій справі (в тій частині, яка залишена в силі судом касаційної інстанції) не тільки скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено його на роботі, але й звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та, крім того, звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
З наявних в матеріалах справи пояснень та долучених до них довідки від 26.06.2020 вих. № 238 /119-29/02-2020 за підписом начальника та спеціаліста УФЗБО в Харківській області вбачається, що в листопаді 2016 року позивачу виплачено грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 6630 грн. Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 в частині присудження виплати грошового утримання у відносинах публічної служби в межах суми стягнення за один місяць є фактично виконаною, а повторне зобов'язання вчинити такі самі дії рішенням суду, що переглядається, призведе до подвійного стягнення грошових сум на користь позивача.
Так, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Колегія суддів ураховує, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Негайне стягнення грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць є своєрідним компенсаторним механізмом, який допомогає особі, щодо якої судом встановлено порушено її права в частині виплати належного їй заробітку, отримати мінімально гарантовану суму сатисфакції з метою підтримання достатнього життєвого рівня.
Виходячи з змістовного тлумачення такого правового інститут як "негайне виконання рішення" можна дійти висновку, що скористатися таким правом особа, на користь якої присуджено стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, може тільки одноразово під час ухвалення судом рішення на користь працівника. В свою чергу, у випадку якщо відбулося фактичне виконання рішення суду в частині такого стягнення, в подальшому (зокрема, у випадку направлення справи на повторний розгляд) повторне зобов'язання вчинити такі самі дії призведе до подвійного стягнення заборгованості та порушення балансу інтересів боржника та стягувача під час виконання цього рішення.
Отже, висновок суду першої інстанції в частині звернення до негайного виконання рішення суду про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць з огляду на наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують фактичну виплату суми грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць, є помилковим.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скарги на те, що лист УФЗБО ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 № 2629/119-29/02-2020 не є належним доказом, що підтверджує сплату йому суми грошового забезпечення в сумі 6530,55 грн за час вимушеного прогулу за липень 2016 року, оскільки надійшли до суду пізніше ніж ухвалено рішення суду першої інстанції та не мають форму первинного документу для фіксування господарської операції, колегія суддів відхиляє. Слід зазначити, що пояснення відповідача та долучені до них довідки про сплату грошового забезпечення за листопад 2016 року за підписом начальника та спеціаліста УФЗБО в Харківській області надійшли до суду 01.07.2020 (вх. 26/49693/2020), тобто до часу ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Крім того, вказані довідки та витяг з відомості про виплату грошового забезпечення (Приватбанк) за листопад 2016 року в сумі 6530,55 грн видані за підписом відповідальних осіб, які несуть повну відповідальність (в тому числі кримінальну) за повноту та достовірність наданої інформації. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для сумніву у достовірності повідомленої суду інформації з урахуванням того, що позивач не заперечує проти факту виплати вказаної суми, а лише стверджує про невідповідність наданих до суду довідок вимогам щодо належності та допустимості доказової бази.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано, що рішення суду в частині негайного виконання вже виконано, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині негайного виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 820/3346/16 скасувати в частині негайного виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 820/3346/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов
Повний текст постанови складено 21.12.2020.