14 грудня 2020 р.Справа № 520/136/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 р. по справі №520/136/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 338 від 10.12.2019 року; визнати право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на призначення йому трудової пенсії за віком таким, що виникло; визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо належного ведення та обов'язкового врахування даних інформаційних електронних систем Пенсійного Фонду України, а також щодо належного обґрунтування та підтвердження обставин, врахованих при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 , яка порушила права застрахованої особи ОСОБА_1 ; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм рішенням визначити страховий стаж ОСОБА_1 в розмірі тридцять два роки, десять місяців і двадцять два дні; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перед обчисленням розміру пенсії ОСОБА_1 за віком відкоригувати дані персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 01.04.2003 року до 31.12.2007 року та привести їх у відповідність до відомостей, наданих Центральною ОДПІ ГУ ДПС України в Харківській області; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 частину цього розміру за період страхового стажу, набутого з 01 січня 2003 року до 01 січня 2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства; зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розрахунок, виконаний при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 надати в письмовому вигляді ОСОБА_1 з письмовим обґрунтуванням, всіх стадій розрахунку відповідними даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, фактичними обставинами та нормативним обґрунтуванням.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №338 від 10.12.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні трудової пенсії за віком з урахуванням рішення по справі.
В іншій частині позовних вимог залишено без задоволення.
Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року по справі № 520/136/20 залишено без змін.
10.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 р., в якій просив надати роз'яснення рішення суду у справі від 15 вересня 2020 року стосовно обставин: врахування окремих періодів трудової діяльності позивача при повторному розгляді його заяви відповідачем; права позивача на позов про визнання пенсійних прав при забезпеченні умов прийняття його до розгляду; підсудності такого позову; обов'язковості врахування відповідачем всіх обставин щодо права позивача при повторному розгляді його заяви; застосування відповідачем законної процедури та дотримання законних строків при повторному розгляді заяви.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що наразі минуло більше місяця з моменту ухвалення рішення суду апеляційної інстанції та півроку після ухвалення першою інстанцією, обидва рішення передбачають зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії. Зазначає, що рішення суду в частині зазначеного зобов'язання не передбачало та не передбачає негайного виконання рішення суду, в цій частині наразі не виконане. Вказує, що обґрунтовуючи оскарження рішення суду в частині зобов'язання відповідача поза вимогами позову, позивач серед іншого аргументував скаргу штучним подовженням таким рішенням суду загальних строків реалізації його майнових прав. Посилається, що не зваживши на цей аргумент, суд залишив без змін рішення суду щодо зазначеного зобов'язання відповідача - знов не встановивши негайного виконання - виходячи з того, що права позивача, встановлені частиною п'ятою статті 45 Закону 1058 не ущемляються цим зобов'язанням. Посилається, що за логікою суду (сподівається позивач), повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії мав відбутись: на підставі рішення суду першої інстанції - не пізніше 26.04.2020 року, або протягом десяти днів від дати отримання відповідачем копії рішення суду; на підставі рішення суду апеляційної інстанції - не пізніше 25.09.2020 року, або до 03.10.2020 року (дата отримання відповідачем копії рішення суду - 22.09.2020 року). Вказує, що нездійснення повторного розгляду і наразі викликає потребу роз'яснень суду з огляду на забезпечення захисної ролі судового рішення у справі. Зазначає, що виходячи зі сприйняття позивачем бачення суду апеляційної інстанції, висловленого в засіданні, вичерпними щодо будь-яких можливих питань були б приблизно такі роз'яснення рішення суду: «Не порушуючи питання про встановлення будь-якого з прав, передбачених для його випадку Законом України «Про пенсійне забезпечення», позивач, проте, вимагає від суду примусу в питаннях, що становлять дискрецію відповідача. Комплексний аналіз настанов статей 2, 19 (зокрема - частини 3), 21 КАС України призводить до висновку, що встановлення права на пенсійне забезпечення за віком, як і встановлення будь-якого з похідних від нього прав за відсутності спору публічно-правового характеру не становить предметної юрисдикції судів системи адміністративного судочинства. Пенсійне право позивача є правом в сфері приватно - правових відносин. Саме тому правове регулювання цих відносин Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить систему визначення права та джерел його забезпечення. Розглядання позовних вимог, які є похідними від вимог у приватно - правовому спору, не є завданням адміністративного судочинства. Проте, завдання ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини не виключає можливості розгляду адміністративним судом вимоги про визнання права, якщо відповідна вимога позову сформульована відповідно га недвозначно. Суд погоджується з доводами позивача про відсутність у органів пенсійного фонду законних повноважень визнавати чи не визнавати пенсійне право: призначаючи особі пенсію, або відмовляючи в її призначенні, ці органи лише реалізують повноваження з обчислення розміру страхового стажу особи та застосування відповідних наслідків. Саме тому, адміністративний суд може розглянути питання про виникнення/не виникнення пенсійного права лише в межах відповідної вимоги та заявлених аргументів сторін, які підтверджують обставини з якими закон пов'язує такі виникнення/не виникнення. Відтак, відмовляючи позивачеві у визнанні його права на призначення пенсії, суд цілком слушно та у відповідності до наявних у справі доказів виходив з того, що при врахуванні відповідачем при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії всіх обставин, на які посилався у справі позивач, наслідки повторного розгляду можуть бути тими ж, яких вимагав позивач у справі. Саме тому відсутність у відповідача відомостей, необхідних для обчислення розміру страхового стажу позивача, не може вважатись підставою неврахування до цього стажу окремих періодів трудової діяльності позивача, що й відображено в рішенні суду у справі. З приводу вимоги позивача про роз'яснення судового рішення щодо застосовного процесуального права при виконанні, передбаченого рішенням обов'язку відповідача. Рішення суду не може вважатись таким, що змінює законодавчо встановлений порядок виконання судових рішень. Тож передбачений КАС України арсенал взаємодії з судом на стадії виконання рішення не передбачає жодного впливу суду щодо дискреції органів виконання. Тому вимоги повивача в дій частині задоволенню не підлягають. Щодо застосування строків і процедур, передбачених частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд роз'яснює, що повторний розгляд заяви має відбуватись в процедурі та в строки, встановлені законом для розгляду заяви. Встановлення судом обов'язку повторного розгляду заяви особи не може вважатись таким, що змінює строки фактичного подання заяви та/або пов'язані з фактом її подання правовідносини”.
Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав подану ним заяву, просив її задовольнити.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, відповідач про дату час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 був повідомлений заздалегідь та належними чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 р. по справі №520/136/20 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Зазначена стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В ухвалі Верховного Суду України від 13.07.2016 р. (справа № 21-452іп16) зазначено, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
В свою чергу, підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
За роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.
В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Колегія суддів зазначає, що із змісту заяви ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року вбачається, що фактично йому зрозуміла суть вказаного рішення суду апеляційної інстанції, а саме, що у задоволенні його апеляційної скарги було відмовлено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що мотиви прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, викладені в мотивувальній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року.
Таким чином, наведені вище обставини виключають можливість роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року в порядку ст.254 КАС України.
Одночасно колегія суддів вказує, що резолютивна частина постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року викладена чітко та зрозуміло та не є такою, що потребує додаткового роз'яснення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року є зрозумілою і додаткового роз'яснення не потребує, а викладені у заяві ОСОБА_2 підстави для роз'яснення вказаної постанови суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, а тому у задоволенні цієї заяви належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 254, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 р. по справі №520/136/20.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Бартош Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2020 року