21 грудня 2020 р. Справа № 520/6354/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В.) по справі № 520/6354/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплачених сум.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог зазначає, що з 01.01.2018 (а не в період з 05.03.2019 до 03.09.2019) пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії щомісячно, однією сумою, довічно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Судом першої інстанції безпідставно надано перевагу постанові КМУ № 103, а не Закону, що є вищим юридичним актом.
Також зазначає, що він мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, оскільки законом жодних обмежень у виплаті пенсії немає, а тому строки та розміри виплат суми пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103 не можуть бути застосовані. Вважає безпідставним застосування судом постанови Кабінету Міністрів України № 804, оскільки Кабінет Міністрів України не має права встановлювати часові обмеження виплати пенсії.
Крім цього, зазначає, що нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому він має право на виплату недоплаченої пенсії однією сумою та на виплату компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну виплату пенсії, проте суд безпідставно відмовив в цій частині позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103.
Згідно з постановою КМУ № 103 пенсія позивачу виплачується : з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 2954,71 грн; з 01.01.2019 щомісячно 75% від підвищення - 4432,07 грн.; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення - 5909,42 грн., що підтверджується довідкою № 2308 від 28.04.2020 (а.с. 9).
27.04.2020 представник ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із адвокатським запитом, в якому просила надати офіційну інформацію щодо невиплати позивачу пенсії в розмірі, встановленому Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також за його дорученням просила перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою; нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, починаючи з 01.01.2018 відповідно до постанови КМУ № 159 від 21.02.2001, без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, здійснивши виплату компенсації однією сумою (а.с.7).
29.04.2020 відповідач листом повідомив позивача, що виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться у встановлених на цей час розмірах, нараховані пенсійні виплати здійснювались і здійснюються своєчасно відповідно до норм чинного законодавства. Отже для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів немає підстав (а.с. 8).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаті компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення належної йому пенсії у період з 05.03.2019 по 03.09.2019.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 та з 04.09.2019 відповідач правомірно виплачував пенсію у розмірах відповідно до Постанови № 103 та Постанови № 804, а отже діяв відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, за висновком суду першої інстанції, належним виконанням судового рішення в частині перерахунку та виплати пенсії буде як виплата присудженої суми як одним платежем, так і кількома платежами, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії однією сумою.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, оскільки такий дохід на момент розгляду справи в суді першої інстанції не був нарахований та отриманий, а отже вимога є передчасною.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Відповідно до п. 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством [крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом]) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103. Виплата вказаної пенсії позивачу здійснюється з урахуванням приписів п. 2 зазначеної постанови, а саме з 1 січня 2018 року - у розмірі 50 відсотків, а з 01.01.2019 року - у розмірі 75 відсотків.
Колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була скасована та визнана неконституційною, а отже підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що зміст статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 та постанові від 09.04.2020 у справі №640/19928/18.
Разом із тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови № 103.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним в постанові від 17.06.2020 по справі № 2540/2873/18.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 103, діяв відповідно до п.2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений Постановою № 103.
Доводи апеляційної скарги щодо протиправності пенсійного органу у невиплаті пенсії позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Щодо доводів апелянта про наявність "законних сподівань" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку відповідно до закону , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Суханов та Ільченко проти України” (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання” якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою КМУ № 103, яка була чинною до 05.03.2019, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.
З огляду на це, доводи скаржника про наявність "законних сподівань" на збільшення пенсії є необґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлення судом першої інстанції кінцевої дати здійснення перерахунку - 04.09.2019 з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", є помилковим та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Так, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 позивач з цієї дати (05.03.2019 р.) набув право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів зазначає, що фактично постанова № 804, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, з 04.09.2019 обмежує розмір гарантованого позивачу пенсійного забезпечення у 2019 р. 75 % сумою підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 р., тобто вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача на законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України від 09.07.2009 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути обмежений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який виплата пенсії обмежується не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, постанова Кабінету Міністрів України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому обмеження судом виплати пенсії ОСОБА_1 у 100% розмірі підвищення пенсії кінцевою датою до 04.09.2019 є помилковим , а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні, шляхом виключення з абзаців 2, 3 резолютивної частини рішення кінцевої дати "04.09.2019".
Щодо доводів апеляційної скарги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину основного розміру пенсії однією сумою.
Згідно зі ст.55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином ст. 55 Закону № 2262-ХІІ передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Разом з тим, ця норма не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Колегія суддів зазначає, що належним виконанням судового рішення про зобов'язання пенсійного органу перерахувати та виплатити позивачу пенсію без урахування обмежень, встановлених п.2 постанови КМ України № 103, за період з 05.03.2019, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
Колегія суддів зауважує, що виплата заборгованості за рішенням суду може бути здійснена однією сумою у разі виконання відповідачем судового рішення у спосіб, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», однак, сам позивач вважає цю постанову такою, що не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Доводи позивача про те, що позивач мав “законні сподівання” на отримання пенсійних виплат з 01.01.2018 у повному обсязі, а тому на них поширюється режим "існуючого майна" не свідчать про те, що виплата коштів позивачу повинна бути здійснена однією сумою.
Як вже зазначалось вище, майнова вимога може вважатися “законними сподіваннями” у тому разі, якщо вона має достатнє підґрунтя в національному законодавства або у практиці національних судів.
Беручи до уваги, що станом на дату перерахунку пенсії позивача - з 01.01.2018 - п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 був чинним та підлягав застосуванню при виплаті позивачу перерахованої пенсії, колегія суддів зазначає, що вимога позивача набула характеру “законних сподівань” лише після того, як вказана вище норма була скасована в судовому порядку - з 05.03.2019.
Слід вказати, що порушення прав позивача шляхом виплати підвищення до пенсії не в повному обсязі з 05.03.2019 відбувалося не одноразово, а кожного місяця під час виплати пенсії. Таким чином, “законні сподівання” позивача полягали не в тому, що йому буде однократно виплачена сума пенсії наперед за певний період, а в тому, що кожного місяця він буде отримувати пенсію з урахуванням повного обсягу підвищення.
Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що “законні сподівання” позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості однією сумою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у зобов'язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.
Щодо доводів апеляційної скарги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення закріплені також і в пунктах 2, 3 Порядку №159.
Відповідно до ст. 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Із аналізу наведених норм слідує, що компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.
Основною умовою, передбаченою ст. 55 Закону №2262-ХІІ, ст. 2 Закону № 2050-III для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
В даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність.
Отже, враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення , він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1798226810.1 від 12.08.2020.
Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена частково, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 по справі № 520/6354/2020 - змінити, виключивши з абзаців 2, 3 резолютивної частини рішення цифри "04.09.2019".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 по справі № 520/6354/2020 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, м-н Свободи, 5, Держпром, 3-й під., 2 пов., м. Харків,61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій