09 грудня 2020 р. Справа № 480/4206/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 (суддя М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 14.02.20) по справі № 480/4206/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008551303 від 11.07.2019 про застосування штрафу в розмірі 170 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008581303 від 11.07.2019 про нарахування податкових зобов'язань в розмірі 816624,13 грн, із них: податок на доходи фізичних осіб 645289,70 грн, штрафні (фінансові) санкції 161322,43 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № Ф-000856*1303 від 11.07.2019 про нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 134475 грн; рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000857*1303 від 11.07.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 29370 грн; рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000855*1303 від 11.07.2019 про застосування штрафу в розмірі 340 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008591303 від 11.07.2019 про нарахування податкових зобов'язань в загальному розмірі 27538,98 грн, із них: військовий збір 22031,18 грн, штрафні (фінансові) санкції 5507,80 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000858*1303 від 11.07.2019 про нарахування податкових зобов'язань в розмірі 602243,75 грн, із них: податок на додану вартість 481795 грн., штрафні (фінансові) санкції 120448,75 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008561303 від 11.07.2019 про застосування штрафу в розмірі 510 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008571303 від 11.07.2019 про застосування штрафу в розмірі 680 грн.
Позивач вважає, що перевірку проведено за відсутності законних підстав, висновки акту про порушення ним вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконними.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року позовні вимоги було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008551303 від 11.07.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008581303 від 11.07.2019 про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 816624,13 грн, із них - податок на доходи фізичних осіб 645289,70 грн, штрафні (фінансові) санкції 161322,43 грн; вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № Ф-000856*1303 від 11.07.2019 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 134475 грн; рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000857*1303 від 11.07.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску в розмірі 29370 грн; рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000855*1303 від 11.07.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафу за неподання звітності в розмірі 340 грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008591303 від 11.07.2019 про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань зі сплати військового збору в загальному розмірі 27538,98 грн, із них - військовий збір 22031,18 грн та штрафні (фінансові) санкції 5507,80 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 000858*1303 від 11.07.2019 про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в загальній сумі 602243,75 грн, із них за податком на додану вартість 481795 грн та штрафні (фінансові) санкції 120448,75 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008561303 від 11.07.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0008571303 від 11.07.2019 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
09.12.2020 року через канцелярію суду надійшло чергове клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із лікуванням короновірусної хвороби.
З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено, що зазначене клопотання не містить жодних доказів на обґрунтування викладених у ньому обставин.
Окрім того, на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до пункта 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України наказом від 08 квітня 2020 року №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Таким чином, учасники справи не позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
При цьому, суд приймає до уваги вимоги процесуального закону щодо дотримання строків розгляду справ та те, що у даній справі участь сторін у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою.
Відповідно до положень статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів на обґрунтування викладених обставин, а також технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв'язку, колегія суддів вважає, що правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в період з 26.04.2019 по 07.05.2019 ГУ ДФС у Сумській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.05.2019 № 524/18-28-13-03/3274921352/110 (копія на а.с. 9- 48), в якому зазначено про порушення позивачем:
- ст. 63 ПК України, а саме: здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, про що детальніше викладено у п. 17.1 даного акту, за дане правопорушення відповідно до вимог частини 1 ст. 164 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" передбачена адміністративна відповідальність;
- п. 63. 3 ст. 63 ПК України в наслідок не подання позивачем повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП).
- п.п. 49.18.4, п.п .49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, в результаті не подання декларацій про майновий стан і доходи за 2014-2017 та п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України проведеною перевіркою донараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 624537,90 грн, у тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 на суму 35090,57 грн, за 2017 рік на суму 589447,33 грн;
- п. 164.1 ст. 164. п. 167.2 ст. 167. ст. 172 ПК України та донараховано до сплати в бюджет ПДФО з доходів, відмінних від підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у розмірі 20751,80 грн;
- п.4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 4 1 ст. 1, п. 11 ст. 8., п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платнику податків проведеною перевіркою було нараховано до сплати в бюджет єдиного внеску за 2016-2017 у сумі 134475 грн, у тому числі за 4 кв. 2016 на суму 24750 грн, за 2017 на суму 109725 грн;
- п. 2.10 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до неподання платником звіту за 2016-2017;
- п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163. п. 176.1 ст. 176. п.п. 16' п. 10 р. 20 ПК України проведеною перевіркою було нараховано до сплати в бюджет військового збору з чистого доходу отриманого від підприємницької діяльності за період перевірки в сумі 15313,86 грн, у тому числі за 2016 донараховано 2924,21 грн, за 2017 донараховано 12389,65 грн та донараховано до сплати в бюджет військовий збір з доходів, відмінних від здійснення підприємницької діяльності 6717,32 грн, у тому числі за 2015 у розмірі 491,78 грн та за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у розмірі 6225,54 грн;
- п. 181.1 ст. 181. п.183.1. п. 183.2. п.183.10 ст.183. п.п. "б" п. 185.1 ст. 185. п.187.1 ст. 187, п.п. 200.1, п.п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 481795 грн, у тому числі серпень- вересень 2017 в сумі 70600 грн, жовтень 2017 в сумі 212720 грн, листопад 2017 в сумі 123869 грн та за грудень 2017 в сумі 74606 грн,
- ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в наслідок відсутності ліцензії при здійсненні діяльності з будівництва житлових та нежитлових будівель, за дане порушення відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" передбачена адміністративна відповідальність;
- п. 44.1, п .44.3. п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, внаслідок ненадання на перевірку первинних документів та документів обліку, за відсутність обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення".
На підставі цього акту перевірки 11.07.2019 ГУ ДФС у Сумській області прийнято рішення (які є предметом розгляду даної справи):
- податкове повідомлення-рішення № 0008551303 про застосування штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 56);
- податкове повідомлення-рішення № 0008581303 про нарахування податкових зобов'язань в розмірі 816624,13 грн, в тому числі податок на доходи фізичних осіб 645289,70 грн, штрафні (фінансові) санкції 161322,43 грн. (а.с. 58);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-000856*1303 про нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 134475 грн. (а.с. 60);
- рішення № 000857*1303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 29370 грн. (а.с. 62);
- рішення № 000855*1303 про застосування штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 63);
- податкове повідомлення-рішення № 0008591303 про нарахування податкових зобов'язань в розмірі 27538,98 грн, в тому числі військовий збір 22031,18 грн, штрафні (фінансові) санкції 5507,80 грн. (а.с. 65);
- податкове повідомлення-рішення № 000858*1303 про нарахування позивачу податкових зобов'язань в розмірі 602243,75 грн, в тому числі податок на додану вартість 481795 грн., штрафні (фінансові) санкції 120448,75 грн. (а.с. 67);
- податкове повідомлення-рішення № 0008561303 про застосування штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 69);
- податкове повідомлення-рішення № 0008571303 про застосування штрафу в розмірі 680 грн. (а.с. 71).
Позивач не погодився із такими рішеннями податкового органу та оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов'язання позивачу як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафних санкціях за відсутності у нього визначеного законом статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Колегія суддів не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає скасуванню з таких підстав.
Предмет спору у цій справі стосується ставки оподаткування доходу, отриманого фізичною особою внаслідок систематичного продажу нерухомого майна з 01.01.2014 року по 31.12.2017 рік, а також сплати такою особою військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на додану вартість.
Так, оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.
Ставки податку встановлені статтею 167 ПК.
За правилами пункту 167.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ставка податку становить 15 відсотків бази (після змін у законодавстві - 18 відсотків) оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 167.2 встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV ПК.
Такий випадок визначено статтею 172 ПК, якою встановлено оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 172.1 цієї статті передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно з пунктом 172.2 цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.
Водночас, статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).
Відповідно до п.4. ч.1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.п. 16-1 п. 10 р. 20 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до п.181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно зі статтею 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1, п.200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно частини другої статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
В статті 42 ГК України визначено, що за своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок про те, що підприємницька діяльність передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов'язані з такою діяльністю.
Колегією суддів встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області було здійснено опрацювання даних наявної податкової інформації щодо отримання платником податків ОСОБА_1 доходів. За даними баз даних ДФС у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за 2014-2017 зафіксовано систематичне отримання доходів за ознакою "104" - сума доходу фізичних осіб, отримана від продажу (обміну) нерухомого майна.
Загальна сума виплаченого на користь ОСОБА_1 доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 складала 5080086,60 грн. Декларації про майновий стан і доходи до ДПІ за місцем реєстрації платником не подавались, державна реєстрація підприємницької діяльності не здійснювалась. Продаж (обмін) нерухомого майна оподатковано платником самостійно за ставками: податок з доходів фізичних осіб 5 %, військовий збір 1,5 %.
В періоді, що підлягав перевірці платник податків ОСОБА_1 отримав дохід від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна у загальній сумі 5080086,60 грн, системна діяльність позивача підпадає під визначення господарської діяльності та у розумінні пункту 177.2 статті 177 ПК України є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Крім того, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців перевищила сукупно 1000000 гривень, а відтак, платник зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість з дотриманням вимог статті 183 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що діяльність ОСОБА_1 в цій ситуації є підприємницькою та передбачає на меті отримання доходу саме як підприємцем, а не фізичною особою, оскільки перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2014- 2017 став власником 67 земельних ділянок та збудував 36 будівель, а продав 20 земельних ділянок та 18 будівель, які мають індивідуальні санвузли, мансарди, кухні, та інші складові.
Колегія суддів зазначає, що вказане будівництво не можна кваліфікувати як таке, що мало на меті задоволення власних (особистих) потреб громадянина.
Будівництво самостійних багатоквартирних об'єктів, як за власні, так і залучені кошти, є безумовним свідченням того, що збудований об'єкт нерухомості передбачав отримання прибутку від подальшого продажу, що є неодмінною характерною рисою підприємницької діяльності.
При цьому, продаж протягом 2014 - 2017 років великої кількості однотипних об'єктів нерухомості є свідченням систематичної діяльності, як ще однієї з ознак підприємництва. Будуючи велику кількість об'єктів платник ніс певний ризик, зокрема, що ці об'єкти не будуть продані достатньо швидко і за прийнятною вартістю. Використання прийомів і методів, притаманних підприємницькій діяльності, як то реклама, також вказує про намір платника отримувати дохід від продажу збудованих житлових будівель.
Позивачем укладалися договори купівлі-продажу землі з цільовим призначенням "будівництво та обслуговування житлової забудови", що саме по собі завчасно передбачає будівництво понад однієї будівлі та, відповідно, платник брав на себе певні зобов'язання та зобов'язувався нести відповідальність у разі використання земельних ділянок не за призначенням. Сам лише факт підписання зазначених договорів купівлі-продажу квартир без зазначення статусу платника, як підприємця, не є свідченням не пов'язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що діяльність, яку здійснював позивач протягом 2014-2017 років відповідає ознакам підприємницької діяльності, а тому рішення податкового органу, прийняті у відношенні позивача, є правомірними та скасуванню не підлягають.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною ВС у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15 (К/9901/2234/18), а також у постанові ВС від 09.07.2020 року у справі № 810/919/18.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 480/4206/19 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 21.12.20.