21 грудня 2020 року справа №234/15348/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року (у повному обсязі складено та підписано 10 листопада 2020 року м. Краматорськ) у справі № 234/15348/20 (головуючий І інстанції суддя Кравченко О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення певних дій,
Позивач 09.11.2020 року звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відновлення виконавчого провадження № 18108457; зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження № 18108457 (а.с. 1-2).
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення певних дій - передати на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду, який знаходиться за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 1 (а.с. 12-13).
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, оскільки виконавчий лист видано Краматорським міським судом Донецької області, то у відповідності до ч. 5 ст. 287 КАС України саме цей суд має розглядати дану справу № 234/15348/20 з приводу бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 18108457.
Відповідачем на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі його представника, а рішення просив прийняти на розсуд суду.
Сторони у судове засідання не з'явилися про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Приймаючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами Кодексу адміністративного судочинства України дана справа не належить до юрисдикції Краматорського міського суду Донецької області.
Позивач, вважаючи такі висновки суду необґрунтованими, оскаржив ухвалу в апеляційному порядку та зазначив, що судом не було враховано положення ч. 5 ст. 287 КАС України.
Колегія суддів, вирішуючи спір у цій справі, виходить з наступного.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Статтею 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
За приписами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачається окремими нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За унормуванням ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 287 КАС України.
За правилами ч.ч. 1, 5 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою стосовно відновлення виконавчого провадження № 18108457, яке здійснювалося з примусового виконання виконавчого листа, виданого Краматорським міським судом Донецької області у справі № 2а-41/2010 від 17.02.2010 року згідно рішення цього суду, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3720,00 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ця справа належить до юрисдикції Краматорського міського суду Донецької області з огляду на таке.
Предметом перевірки у цій справі на відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» є бездіяльність державного виконавця щодо не відновлення виконавчого провадження № 18108457, яке було відкрито на виконання ухваленого рішення Краматорським міським судом Донецької області.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За унормуванням ч. 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом було установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
В даному випадку рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист, приймалося саме Краматорським міським судом Донецької області як адміністративним судом.
Колегія суддів зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 660/612/16-ц.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відновлення виконавчого провадження № 18108457; зобов'язати його відновити виконавче провадження № 18108457, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і належать до компетенції загального суду.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про передачу справи до Донецького окружного адміністративного суду є неправомірною та підлягає скасуванню.
При цьому суд звертає увагу, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», № 23805/94 п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, розгляд справи судом, якому не підсудна справа, може унеможливити доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
За визначенням ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги є цілком слушними, внаслідок чого наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 23, 33, ч. 5 ст. 287, ст. 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 234/15348/20 - скасувати, справу повернути до суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 21.12.2020 року.
Колегія суддів Г.М. Міронова
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв