21 грудня 2020 року справа №200/11808/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника позивача Пономарьова А.О.,
представника відповідача Рутковської О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №200/11808/19-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 1341146,44 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем у визначені законом строки не сплачені самостійно задекларовані грошові зобов'язання. Податковим органом сформована та направлена відповідачу податкова вимога від 06.07.2016 року, яку товариство отримало 06.07.2016 року.
До теперішнього часу сума боргу відповідачем не сплачена, що є підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують ТОВ «Рятувальник» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 1341146,44 гривень.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Податковим органом пропущено строк 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, протягом якого можливо стягнути податковий борг з платника податків.
Відповідач є звільненим від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі ст.6 Закону №1669, отже вимога від 06.07.2016 року сформована незаконно.
Суд першої інстанції не встановив обставини справи, оскільки зазначив про наявність у відповідача заборгованості з податку на додану вартість. Між тим позивачем не заявлялися вимоги про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.
Відповідач позбавлений можливості користування земельними ділянками внаслідок їх зайняття військовими, тому підстави для нарахування плати за договорами оренди відсутні.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.02.1999 за №12471200000000007 (код ЄДРПОУ 30154680), за юридичною адресою: Донецька область, Мангушський район, с. Урзуф, вул. Набережна, 92.
ТОВ «Рятувальник» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Волновасько-Мангушське управління, Мангушське ДПІ (Мангушський район), як платник податків за основним місцем обліку.
В зв'язку з несплатою платником податків ТОВ «Рятувальник» узгоджених податкових зобов'язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №136-25 від 06.07.2016, яка направлена поштою та вручена платнику 06.07.2016 (а.с.17)
На час звернення позивача до суду з цим позовом за ТОВ «Рятувальник» рахується податковий борг у загальному розмірі 1341146,44 грн., що раніше не був заявлений до суду, який виник з причини несплати самостійно задекларованих зобов'язань, донарахованих штрафних санкцій та пені, а саме:
-орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600) у розмірі 1207044,20 грн.;
-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010100) у розмірі 29585,17 грн.;
-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010400) у розмірі 104517,07 грн.
Загальна сума боргу становить 1341146,44 грн.(а.с.10-12)
В матеріалах справи наявні банківські рахунки, відкриті відповідачем (а.с.16)
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань, пені, штрафних санкцій. З огляду на зазначене за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.
Оцінка суду.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України(далі -ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно ппідпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
На підставі пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54, пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними з підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 ПУ України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
На підставі підпункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.
Як встановлено судом, податкова вимога №136-25 від 06.07.2016 року на суму 288223,02 грн надсилалися відповідачу та отримана ним особисто 06.07.2016 року, про що свідчить відмітка у вимозі (а.с.17)
Крім того, заборгованість виникла внаслідок не сплати відповідачем самостійно нарахованої у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 1207044 грн, в тому числі штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2017 року №0000291229 в розмірі 209,28 грн відповідно до ст.126 ПК України (а.с.18-26,50).
Також заборгованість виникла внаслідок не сплати відповідачем самостійно нарахованого у податкових деклараціях податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 134102,24 грн, в тому числі штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2018 року №0011194802 відповідно до ст.126 ПК України, від 03.08.2018 року №0042404802 (а.с.27-46).
Зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими відповідачу, їм не оскаржені у встановленому законом порядку, отже є узгодженими.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу Україниу разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, податкова вимога вважається врученою. Врученими вважаються і вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Відповідачем податкова вимога та податкові повідомлення-рішення не оскаржені, є чинними.
Суд не приймає доводи апелянта про неналежне вручення відповідачу податкової вимоги, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу в спростування того, що податкова вимога №136-25 від 06.07.2016 року вручена не уповноваженій особі товариства.
Крім того, ці доводи не викладалися відповідачем в апеляційній скарзі, а відповідно до ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5. статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Тобто, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.
У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг з урахуванням новоствореного податкового боргу.
Таким чином, право на звернення до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків виникло у податкового органу 04.09.2016 року в 00:00 год.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків (…) здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Сума боргу відповідача підтверджується даними інтегрованої картки та складає 1341146,44 грн.
В матеріалах справи наявні рахунки відповідача в банках, які обслуговують ТОВ «Рятувальник»
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не погашено суму податкового боргу, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення коштів з рахунків в банківських установах, які обслуговують товариство в рахунок погашення зазначеного податкового боргу.
Є неприйнятними доводи відповідача про неправомірність складення вимоги про сплату боргу в зв'язку із звільненням відповідача від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі ст.6 Закону №1669, оскільки предметом цього позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених податковим законодавством тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі і штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
Такий правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 19.02.2019 року у справі №807/495/17.
На підставі вищезазначеного суд не приймає посилання відповідача про відсутність підстав для нарахування плати за договорами оренди землі внаслідок неможливості користування земельними ділянками з-за їх зайняття військовими, оскільки ці обставини не є предметом позову у справі та не впливає на висновок про наявність підстав для стягнення податкового боргу з відповідача.
Є неприйнятними доводи апелянта, що суд першої інстанції, зазначивши в описовій частині про наявність у відповідача заборгованості з податку на додану вартість, тим самим не встановив обставини справи, оскільки, з огляду на мотивувальну та резолютивну частини рішення суд вважає, що судом першої інстанції допущено описку в судовому рішенні, що не може бути підставою для скасування рішення.
Щодо доводів про пропуск позивачем строку стягнення податкового боргу, то суд зазначає про їх безпідставність, оскільки інтегрована карта свідчить про виникнення у відповідача податкового боргу з жовтня 2017 року відповідно до повідомлення-рішення від 12.10.2017 року №0000291229 в розмірі 209,28 грн відповідно до ст.126 ПК України, його збільшення протягом періоду до дня звернення позивача до суду з цим позовом (жовтень 2019 року). При цьому позивачем не здійснено жодної сплати заборгованості з липня 2016 року по вересень 2019 року (а.с.81-92) Зазначене обумовлює відсутність підстав для висновку про сплив строку стягнення податкового боргу з відповідача.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рятувальник» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №200/11808/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №200/11808/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21 грудня 2020 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Л.В. Ястребова