21 грудня 2020 року справа №242/4371/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністративної комісії при військово-цивільній адміністрації міста Авдіївка Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 242/4371/20 (головуючий І інстанції Черков В.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при військово-цивільній адміністрації міста Авдіївка Донецької області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії адміністративної комісії при військово-цивільній адміністрації міста Авдіївка Донецької області щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення №40 від 16.10.2020 року та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн;
скасувати постанову адміністративної комісії при військово-цивільній адміністрації міста Авдіївка Донецької області №40 від 16.10.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та закрити провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при розгляді справи відповідачем не були доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявні ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Постанови відповідача прийняти без доказової бази, без з'ясування усіх обставин справи, які б підтверджували факт правопорушення. Відповідачем не враховано чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, а також відповідність дати та часу по факту.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову Адміністративної комісії при Військово-цивільній адміністрації м. Авдіївка Донецької області № 40 від 16.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП у виді штрафу у розмірі 6800 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Судом першої інстанції не враховано рапорт інспектора з Ю.П. Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Нестерук Т., в якому зазначено, що 03.10.2020 року до ЧЧ Авдіївського ВП надійшло повідомлення від працівника лікарні про алкогольну інтоксикацію неповнолітнього ОСОБА_2 . При цьому, останній 05.10.2020 року повідомив, що 03.10.2020 року придбав напій Портвейн «777» в магазині «Зодіак» по вул. Корольова, 2 а. 05.10.2020 року інспектором була встановлена особа, яка здійснила продаж алкогольного напою та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Судом не досліджено, що в матеріалах справи містяться відомості, що неповнолітній ОСОБА_3 впізнав продавця, оскільки ОСОБА_1 неодноразово продавав йому алкогольні напої.
Відповідно до інформації наведеної у листі Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 випадків укладання цивільно-правових договорів з найманими працівниками зафіксовано не було.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.
Фактичні обставини справи.
05.10.2020 року інспектором з ЮП Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП Донецької області Нестерук Т.А. складений протокол серії АПР18 №676400, відповідно до якого 03.10.2020 р. о 13.00 годині за адресою: м. Авдіївка, вул. Корольова у магазині «Зодіак» ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці за прилавком магазину здійснив продаж напою «Портвейн «777» об'ємом 1 л. в кількості 2 пляшки неповнолітньому, чим порушив ч. 2 ст.156 КУпАП.
У протоколі у графі «свідки» зазначено про їх відсутність, в графі «поняті» також зазначено про їх відсутність.
16.10.2020 року Адміністративною комісією при Військово-цивільній адміністрації м. Авдіївка Донецької області розглянуто зазначений протокол, за результатами розгляду винесено постанову № 40, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн.
Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінка суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 268 цього Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до Положення про адміністративну комісію, підставою для розгляду Адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те посадовою особою, іншими особами відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа може розглядатися лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При дослідженні протоколу про адміністративне правопорушення СеріїАПР18 №676400, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.156 КУпАП, встановлено, що був зафіксований факт продажу алкогольного напою Портвейн «777» неповнолітній особі, однак проданий алкогольний напій не вилучався та будь-які фотографії до протоколу не долучались, також продаж не підтверджений відповідним фіскальним чеком.
Крім того, в протоколі зазначено що він складений за відсутності свідків та понятих.
Як вбачається з пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 алкогольний напій Портвейн « 777» він придбав в магазині « Зодіак » за адресою м.Авдіївка, вул..Корольова, напій «Портвейн «777». При цьому продавець не перевірив їх вік. Продавця можуть впізнати.
Рапорт інспектора ОСОБА_4 свідчить, що факт фіксування продажу алкогольного напою неповнолітньому, працівниками поліції не здійснювався, а лише фіксувався зі слів.
Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно з ч.2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про недоведеність продажу алкогольного напою неповнолітній особі у зв'язку з відсутністю фіксування такого продажу та акту вилучення такого напою, оскільки в протоколі зазначено, що проданий алкогольний напій не вилучався, свідки при складанні протоколу не залучалися, відтак відсутні підстави для визнання вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення.
Посилання апелянта на письмові покази неповнолітнього ОСОБА_3 та рапорт інспектора поліції , суд апеляційної інстанції не приймає як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки не містить вказівки на продаж алкогольних напоїв саме ОСОБА_1 , а містять лише назву магазину та адресу.
Інформація надана пенсійним органом про відсутність випадків укладання цивільно-правових договорів позивача з найманими працівниками не доводить його вини у вчиненні інкримінованого правопорушення та не може бути підставою для скасування судового рішення.
Беручи до уваги положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об'єктивного дослідження та зібрання фактичних даних у справі, а наявність протоколу про адміністративне правопорушення не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірної постанови та накладенні штрафу, не переконався в наявності винуватості та доказів вчинення адміністративного правопорушення (відсутній фіскальний чек, акт опису товару, з пояснень неповнолітньої особи не вбачають продаж алкогольного напою саме позивачем).
Згідно до статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про протиправність постанови відповідача, тому судом не приймаються.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, суд вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при військово-цивільній адміністрації міста Авдіївка Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 242/4371/20 - залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 листопада 2020 року у справі № 242/4371/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21 грудня 2020 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Л.В. Ястребова