ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
21 грудня 2020 року місто Київ №640/31667/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, в якій просить суд визнати протиправними та нечинними пп. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошовое забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", такими, які суперечать статтям 8, 22, 113 Конституції України, як наслідок, такими які не підлягають застосуванню з моменту набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017 №704.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті (оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень) поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
З аналізу позовної вбачається, що позивач не погоджується з постаноою Кабінету Міністрів України "Про грошовое забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, вважає її незаконною та протиправною та такою, що суперечить статтям 8, 22, 113 Конституції України.
Тобто, позивач фактично вважає, що пп. 2, 3 п. 6 постанови від 30.08.2017 №704 порушує норми Конституції України.
У той же час, вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Частино першою статті 150 Конституції України передбачено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.
У даному випадку, позивач фактично ставить питання щодо невідповідності оскаржуваного акта нормам Конституції України, що не узгоджується з приписами статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та є виключною компетенцією Конституційного Суду України.
Так, згідно зі статтею 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб?єкта права на конституційну скаргу.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" суб?єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.
Враховуючи зазначене, позивачу необхідно визначитись із підсудністю вказаного спору та привести свій адміністративний позов у відповідність з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд ознайомившись із позовною заявою встановив, що позивачем (його представником) вказано на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до приписів пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Разом з тим, з доданого до позовної заяви посвідчення від 13.11.2018 серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та відповідно до норм чинного Закону України «Про судовий збір» щодо даної категорії осіб не передбачено підстав для звільнення від сплати судового збору.
Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установити у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, то розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить - 840, 80 грн.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків позову. Позивачу необхідно усунути названі недоліки.
Керуючись, статтями 160-161, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху .
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає відповідно до статей 293-294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.