ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
21 грудня 2020 року місто Київ№ 640/12652/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву про відмову від позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в місті Києві щодо не списання податкового боргу (недоїмки) ОСОБА_1 за період з 2014 по 2018 роки зі сплати єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400) у сумі 19 716,19 грн (у тому числі пеня 2 629,5 грн) та єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету 71010000) у сумі 2 370,80 грн;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в місті Києві вчинити дії щодо списання та виключення із інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 податкового боргу (недоїмки) за період з 2014 по 2018 роки з єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400) у сумі 19 716,19 грн (у тому числі пеня 2 629,5 грн) та єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету 71010000) у сумі 2 370,80 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/12652/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва 15.12.2020 від позивача надійшла заява про відмову від позову.
Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Відповідно до статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п'ята статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положення наведених норм, відповідно до принципу диспозитивності, передбачають право позивача на порушення провадження в суді та право розпорядження своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
З тексту заяви про відмову від позову вбачається, що позивач відмовляється від позову, у зв'язку з тим, що станом на день підписання даної заяви відповідач Головне управління Державної податкової служби в місті Києві задовольнив вказані вимоги позову самостійно вчинивши дії щодо списання та виключення із інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 податкового боргу (недоїмки) за період з 2014 по 2018 роки з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 19 716,19 грн та єдиного внеску у сумі 2 370, 80 грн.
За вказаних обставин, з огляду на те, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь охоронюваних законом прав та інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі.
Що стосується питання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в адміністративній справі №640/12652/20, суд зазначає, що частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статею 140 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Судом встановлено, що при зверненні з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2020 №0.0.1721256865.1.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач відмовився від позову внаслідок відновлення його законних прав та інтересів відповідачем після подання позову, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат зі сплати судового збору з відповідача на користь позивача.
Стосовно заявленої представником позивача вимоги про стягнення за рахунок державних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, слід заначити наступне.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката з представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, останнім надано наступні докази:
- Договір про надання правової допомоги від 22.05.2020 №2020/05/22-1;
- квитанція про оплату послуг від 29.05.2020 №0.0.1721239966.1;
- акт надання послуг від 02.12.2020 №90;
- звіт про надану правову допомогу у справі №640/12652/20 за Договором про надання правової допомоги від 22.05.2020 №2020/05/22-1 за період з 23.05.2020 по 02.12.2020.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Відтак, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивач відмовився від позову на стадії розгляду справи з урахуванням вчинених відповідачем дійщодо списання та виключення із інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 податкового боргу (недоїмки) за період з 2014 по 2018 роки, суд дійшов висновку, що судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді на користь позивача підлягають стягненню в розмірі 2 000, 00 грн, а тому клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на правову (правничу) допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись положеннями ст.ст. 134, 189 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву представника позивача про відмову від позову та про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Закрити провадження в адміністративній справі №12652/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ниею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) відповідно до квитанції від 29.05.2020 №0.0.1721256865.1 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.