Копія
Справа № 675/1040/20
іменем України
16 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача у ненаданні ОСОБА_1 право на листування з іншими засудженими установи;
- зобов'язати відповідача надавати ОСОБА_1 можливість листування з іншими засудженими установи, які відбувають покарання в колонії, на підставі заяв позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час відбування покарання представниками адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" неодноразово порушувалися його права, як громадянина України із обмеженнями, встановленими вироком суду та кримінально-виконавчим законодавством. Порушення прав позивача проявляється у різних формах, зокрема в неналежному наданні ОСОБА_1 права листування з іншими засудженими установи, які перебувають в установі, як це передбачено законодавством України.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.06.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплату судового збору за подання позовної заяви. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.08.2020 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 675/1040/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
24.09.2020 на адресу суду надійшов відзив Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначено, що засуджений ОСОБА_1 взагалі не звертався з письмовою заявою, в тому числі 23.01.2020, до представників адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" щодо надання йому дозволу листуватися з іншими засудженими, які відбувають покарання в установі. Заява ОСОБА_1 від 23.01.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи, позивачем не подавалася до представників адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" для розгляду, а була надіслана листом, який відповідно до ч. 4 ст. 113 КВК України не підлягає перегляду, до Ізяславського районного суду Хмельницької області, а тому за відсутності вказаної заяви в Державній установі "Замкова виправна колонія № 58" вона не могла розглядатися останньою. З огляду на це, сторона відповідача вважає, що діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі "Замкова виправна колонія № 58".
23.01.2020 позивач в порядку Закону України "Про звернення громадян" звернувся з письмовою заявою до начальника Державної установи "Замкова виправна колонія № 58", в якій просив надати дозвіл на листування з засудженими, які відбувають покарання в Державній установі "Замкова виправна колонія № 58" та з якими позивач неодноразово відбував покарання в одній камері.
Відповідач заяву позивача не розглянув та відповіді на останню не надав.
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо ненадання відповіді на звернення від 23.01.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Вимоги до звернення встановлені статтею 5 вказаного Закону, де зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно із ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 18 цього Закону, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
В силу вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Листування та направлення пропозицій, заяв і скарг здійснюються у порядку, встановленому пунктом 1 розділу IІІ, пунктом 1 розділу ХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 за № 2823/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 №1010/32462.
Так, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Пропозиції, заяви та скарги, адресовані до державних органів і громадських організацій та посадовим особам, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами.
Як встановлено судом, позивач зазначає, що звернувся до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" із заявою в порядку Закону України "Про звернення громадян" від 23.01.2020.
В свою чергу матеріали справи не містять докази отримання відповідачем листів позивача. Позивач зазначає, що відповідні заяви до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" направлялися ним через поштову скриньку, яка щодня відкривається уповноваженими посадовими особами, без реєстрації установою.
Відповідачем заяву позивача від 23.01.2020 не розглянуто, жодної відповіді за результатами її розгляду заявнику не надано і про результати його звернення в жодний спосіб позивача не повідомлено.
Відповідно до матеріалів поданих до справи представником відповідача, в останніх міститься інформація про ненадходження заяв позивача до установи.
Враховуючи відсутність доказів відправлення листів позивачем та отримання їх Державною установою "Замкова виправна колонія № 58", суд зазначає про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача у ненаданні ОСОБА_1 право на листування з іншими засудженими установи.
Одночасно суд, з метою належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись ч.2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати інший спосіб захисту порушеного права позивача, яким є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 та надати відповідь за результатами її розгляду.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача надавати ОСОБА_1 можливість листування з іншими засудженими установи, які відбувають покарання в колонії, на підставі заяв позивача, суд зазначає, що остання задоволенню не підлягає, з підстав наведених нижче.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.18 у справі №826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання про надання можливості листування з іншими засудженими установи, які відбувають покарання в колонії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене вище, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну установу "Замкова виправна колонія № 58" розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 та надати відповідь за результатами її розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1
Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" (вул. Гагаріна, 2, м. Ізяслав, Хмельницька область, 30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
Згідно з оригіналом
Суддя І.І. Тарновецький