21 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3239/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасуванння рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000235/1 від 12.10.2020 року,
встановив:
ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" (далі - позивач) звернулось в суд із цим позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000235/1 від 12.10.2020 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів необхідний для їх митного оформлення. Однак, відповідачем було відмовлено та прийнято оскаржуване рішення, яким скориговано зазначену позивачем ціну, внаслідок чого останній був змушений додатково надмірно сплатити митні платежі на суму 63856,32 грн. На думку позивача, обставини на які вказує Чорноморська митниця, жодним чином не спростовують заявлену позивачем в декларації митну вартість товарів.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
30.10.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження, розгляд призначено без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, зокрема заяви по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено такі обставини по справі.
15.06.2019 року між ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" (Покупець) та HEFEI HUALING CO., LTD, (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-19/07/15.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару, відображеного у митній декларації UA508040/2020/009538 від 12.10.2020 року, а саме:
- товар № 1 комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима марки SMART, код товару 8418108010.
12.10.2020 року під час декларування вищевказаних товарів, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 18201,60 доларів США, яка визначалась за основним методом - за ціною договору, (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення, позивачем було надано пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; зовнішньоекономічний договір (контракт); декларація про походження товару; банківський платіжний документ; договір про надання послуг митного брокера; технічна характеристика.
Таким чином, під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару.
На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано прайс-лист від постачальника (продавця) та бізнес - пропозицію продавця.
Незважаючи на подання позивачем повного пакету документів, Чорноморською митницею Держмитслужби 12.10.2020 року прийнято рішення № UA508040/2020/000235/1, яким вартість товару № 1 скориговано, у зв'язку із чим позивач поніс додаткові витрати.
На думку позивача оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушенням Митного кодексу України (далі - МК України).
Перевіряючи законність прийнятого відповідачем рішення суд виходив з наступних приписів нормативно-правових актів.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до вимог статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з ч. 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, виходячи зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості слугувало те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. У рахунку - фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Декларантом не подано страхові документи. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції. Крім того, встановлено, що вартість товару, яка заявлена декларантом є нижчою від вартості подібних товарів, які раніше переміщувалися через митний кордон. Також вказано, що декларант не надав усіх документів, зокрема про здійснення страхування та інші.
На підставі викладеного, митну вартість товару № 1 скориговано за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає, що ці обставини ніяким чином не впливають на складові митної вартості та не можуть свідчити про надання декларантом неповних відомостей про ціну товару.
Щодо необхідності надання страхових документів для підтвердження митної вартості, слід зауважити, що за умовами поставки CIF постачальник вже поніс витрати на страхування тому вони були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в тому числі визначати вартість страхування митним законодавством не передбачається. Витрати щодо страхування належать продавцю. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося. Правила Інкотермс також не передбачають обов'язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має). Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності документів про вартість страхування визнаються судом необґрунтованими.
Суд не приймає посилання Митного органу на положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, через заниження декларантом вартості товару, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII ГАТТ.
Щодо адресного характеру додатково поданого прайс-листа, відсутності посилання на контракт у рахунку - фактурі, відсутність банківських реквізитів продавця та порівняння митної вартості з рівнем вартості подібних товарів, слід зазначити, що вказані обставини жодним чином не впливають на митну вартість товарів та не можуть бути підставою для її коригування.
Суд вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду з приводу подібного питання, яка викладена у постанові від 24.01.2019 року по справі №820/636/17 та полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
За змістом графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Суд вказує, що оскаржуване рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Крім того, суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.
Позиція митного органу щодо не підтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача на підставі положень статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА508040/2020/000235/1 від 12.10.2020 року.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43335608, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" (ЄДРПОУ 41690023, м. Херсон, вул. Нестерова, буд. 2-в) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 108020200