14 грудня 2020 р. Справа № 480/2668/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Просквіркіної М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
1) визнати дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.03.2017 протиправними;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат з 01.03.2017.
Свої вимоги мотивував тим, що йому у 1999 році було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення”. На виконання постанови Кабінету міністрів України від 21 липня 1992р. №418 позивачеві було збільшено розмір пенсії, але відповідачем з 01.03.2017 були застосовані обмеження максимального розміру пенсії позивача відповідно до ч.3 ст.27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з чим неправомірно було обмежено розмір пенсії сумою у 10740,00грн. Таке ж неправомірне обмеження було застосоване відповідачем і після перерахунку розміру його пенсії у відповідності до зазначеної вище постанови КМУ, також і з 01.03.2018, і з 01.03.2019 року з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для громадян, що втратили працездатність, внаслідок чого стала значно занижена сума пенсії, яку позивач отримував з 1 березня 2017р. і по даний час.
Обмежуючи до виплати розмір пенсії позивача, управління посилається на норму статті 27 закону України “Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування” стосовно розміру пенсії за віком, до якої позивач, вважає, не має жодного відношення, так як пенсія йому призначена на підставі закону України “Про пенсійне забезпечення” і за вислугу років.
Вважає, що обмеження розміру пенсії максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, що не надає право відповідачу обмежувати розмір його пенсії за вислугу років, призначену ще у 1999 році на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Ухвалою суду від 04.05.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", а за правилами статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, з посиланням на норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу II “Прикінцевих та перехідних положення” Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ, представник вказав, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Позивачу лише починаючи з 01 березня 2017 року внаслідок перерахунку пенсії її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VІ, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VІ та частини третьої статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Ухвалами суду від 03.08.2020 та від 06.10.2020 у відповідача були витребувані додаткові докази у справі.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 1992 року ОСОБА_1 було призначено державну пенсію за вислугу років Управлінням Пенсійного фонду Російської федерації по м. Печори Республіки Комі (а.с.26) та листом від 11.01.1999 пенсійна справа позивача за його заявою була направлена на адресу Управління соціального захисту населення м. Ромни (а.с.66-68) та протоколом №121754 від 04.08.2000 ОСОБА_1 була призначена пенсія з 01.12.1999 у розмірі 91.32грн. (а.с.69), та з 2003р. позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як одержувач державної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказане вбачається з позовної заяви та відзиву, а також підтверджується копією протоколу-представлення на призначення пенсії позивачу від 06.04.1992 (а.с.26), довідкою ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.11), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.9), копією протоколу про призначення пенсії від 04.08.2000 та від 20.03.2003 (а.с.69,71).
При цьому, відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 17.11.1999 №1222-ХІV, чинній з 07.12.1999, розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и д в і з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Згідно із ч.2 Прикінцевих положень Закону України від 17.11.1999 №1222-ХІV, встановлено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом при призначенні пенсії з 1999р. позивачу розмір пенсії було призначено з урахуванням обмеження (а.с.69,71), що враховувалось при подальших перерахунках. Так, як вбачається з розпорядження від 25.06.2010 №121754 (а.с.89) та розпорядження від 25.03.2011 (а.с.50,91), основний розмір пенсії склав 7351грн. 27коп., та з обмеженням - 4714грн. 68коп. та призначено позивачу пенсію у розмірі 4764,68грн.
Після перерахунку у березні 2011р. основний розмір пенсії склав 8636грн. 93коп., та з обмеженням - 5597грн. 95коп. та призначено пенсію у розмірі 5597,95грн., що також вбачається з протоколу від 25.03.2011 (а.с.92)
01.10.2011 набув чинності Закон України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” №3668 від 08.07.2011 року, у якому статтею 2 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням підвищень та надбавок), призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року у розмірі, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згодом до вказаної норми були внесені зміни Законами від 24.12.2015 р. N 911-VIII та від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а потім тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Як вбачається з розпорядження Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 17.03.2016 (а.с.98) та від 16.03.2017 (а.с.27, 100) до 01.03.2017 розмір пенсії позивача, з урахуванням обмеження застосованого при призначенні пенсії, складав 10486,43грн.
З 01.03.2017 розпорядженням Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 16.03.2017 (а.с.100) позивачу було здійснено перерахунок пенсії, з урахуванням обмеження, застосованого при призначенні пенсії та визначено її розмір у сумі 12956,53грн., однак, обмежено виплату до розміру пенсії в 10740,00грн.
Згідно рішення ГУ ПФУ в Сумській області №959210121754 (а.с.28) позивачу з 01.03.2018 було здійснено перерахунок розміру пенсії та встановлено її розмір у сумі 17759,48грн., при цьому, обмежено виплату до розміру пенсії в 13730,00грн.(а.с.103)
Крім того, згідно рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 18.04.2019 (а.с.29) також позивачу з 01.03.2019 було здійснено перерахунок розміру пенсії та встановлено її розмір у сумі 22161,52грн., при цьому, обмежено виплату до розміру пенсії в 14970,00грн. з 01.03.2019, 15640,00грн. - з 01.07.2019, 15640,00грн. - з 10.09.2019, 16380,00грн. - з 01.12.2019 (а.с.104).
Вказане також підтверджується копіями довідок ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.10-11,25,37).
Вважаючи дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії з 01.03.2017 року протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України №1058-VI від 09 липня 2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI), Законом України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до cтатті 51 Закону №1058-IV пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.
Згідно зі статтею 54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21липня 1992 року (далі Порядок №418).
У відповідності до пункту 7 Порядку №418 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №529 від 29 листопада 2015 року) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 Порядку №418) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом “а” статті 13 та статтею 14 Закону №1788-XII, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом “в” пункту 7 Порядку №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії у разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Водночас, відповідачем у 2017р. було здійснено перерахунок пенсії позивача та виплачено пенсію із обмеженням обмеження розміру призначеної йому пенсії, оскільки проведений перерахунок перевищив 10740.
Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії вперше було введено у дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” №3668-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, як вже зазначалось вище, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII (в редакції до 01.01.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згодом до вказаних норм були внесені зміни Законами від 24.12.2015 N 911-VIII та від 06.12.2016 N1774-VIII, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а потім тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Дійсно, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом (абзац 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №3668-VI).
Водночас, аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, суд приходить до висновку, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеної у постанові №580/234/19 від 24 червня 2020 року, та враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.ч. 5-6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем при здійсненні перегляду розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність здійснювався відповідний перерахунок пенсії позивача з 01.03.2017, 01.03.2018 та з 01.03.2019, у зв'язку з чим пенсія позивача була перерахована та правомірно виплачується з урахуванням максимального обмеження її виплати, передбаченої статті 2 Закону №3668-VI, а також ч.3 статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що становить 10740грн. (в 2017р.) та десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (з 2018р). Так, зокрема, був здійснений перерахунок пенсії позивача та з 01.03.2017 її розмір склав 12956,53 грн., з 01.03.2018 - 17759,48 грн., з 01.03.2019 - 22161,52 грн. Проте сума на день перерахунку була виплачена в максимальному розмірі - на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а саме з 01.03.2017 - 10740,00грн. (а.с.100), з 01.03.2018 - 13730,00грн. (а.с.103), з 01.03.2019 - 14970,00грн.(а.с.104).
При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що обмеження розміру пенсій максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються з 01.01.2016, а також не приймає до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду по іншим справам, в т.ч. і викладеної у постанові Верховного Суду у справі №360/1428/17, та доводи про обмеження соціально-економічних прав позивача, з огляду на наступне.
У вказаній постанові №580/234/19 від 24 червня 2020 року судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Закон № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн. до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В свою чергу, частина 3 статті 85 Закону №1788-XII, на підставі якої здійснюється нарахування та виплата пенсії позивачу у справі №360/1428/17, викладена в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року (основний закон), яким і було встановлено обмеження максимального розміру пенсії, із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року.
Закон № 911-VIII у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Разом з тим, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.
Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Також Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 зазначено, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети.
При цьому, Суд звернув увагу на те, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як вже зазначалось вище, згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України ч.ч. 5-6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відтак, доводи позивача суд не приймає до уваги.
Як вбачається зі встановлених по справі обставин, станом на 01.03.2017 внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищував максимальний (призначений у розмірі 12956,53грн., а обмежено до 10740грн. (а.с.100).
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії по 31.12.2017 у розмірі 10740грн.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2017 відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 21.12.2020.
Суддя І.Г. Шевченко