03 грудня 2020 року м. Рівне №460/4373/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання К.І. Свінтозельської та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Таргоній П.В.,
відповідача: представник Федченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000085/1 від 12.05.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2020 року за наслідками придбання ним автомобіля марки AUDI модель A6, декларантом подано до митного органу усі необхідні документи для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість вказаного транспортного засобу визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Стверджує, що до митного оформлення було подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу. Вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та протиправним, оскільки у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити детальну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Мотиви щодо обраного відповідачем методу, підстави за яких неможливо застосувати попередні методи, а також конкретного обґрунтування числового значення вартості автомобіля, визначеного митним органом, не наведено. За таких обставин, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.07.2020 (а.с.124-126).
07.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Поліської митниці Держмитслужби (а.с.128-135), у якому відповідач позовні вимоги не визнав у зв'язку з їх безпідставністю. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, митним органом було встановлено розбіжності і неточності у поданих декларантом документах. Повідомлено, що відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Зважаючи на встановлені обставини, а також на факт ненадання декларантом всіх документів згідно з переліком, вказаним у вимозі, відповідач вважає, що наявні підстави вважати надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу, позаяк згідно з даними митниці вартість такого транспортного засобу становить 34100 євро, що перевищує заявлену до митного оформлення. Вважає оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
10.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 09.09.2020.
25.08.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.153-154), у якому позивач зазначив, що твердження митного органу щодо наявності розбіжностей та неточностей у митній декларації та поданих до митного оформлення документах є неправомірними та безпідставними, а тому просив позов задовольнити.
Протокольною ухвалою від 09.09.2020 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні 06.10.2020.
В судовому засіданні 06.10.2020 судом протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 20.10.2020.
В судовому засіданні 20.10.2020 судом протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 10.11.2020.
10.11.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Наступне судове засідання у справі призначено на 03.12.2020.
В судовому засіданні 03.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити повністю. Представник відповідача, в свою чергу, підтримав заперечення проти позову і просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
02.03.2020 ОСОБА_1 замовив в Max Automobile автомобіль марки AUDI модель A6, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 5, призначений для використання на дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий обєм циліндрів - 2967 см.куб., потужність - 200kw, тип кузову - універсал, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, модельний рік виготовлення - 2018, вартістю 25000 євро (а.с.20, 89), який попередньо 01.03.2020 був придбаний на аукціоні (а.с.74).
В період з 02.03.2020 по 30.03.2020 позивач здійснив оплату вказаного автомобіля шляхом переказу коштів, що підтверджується копією квитанції №RG 460 та відповідних платіжних доручень на загальну суму 25000 євро (а.с.21,26-33). Після оплати позивачем вартості вказаного автомобіля, останній був переданий йому продавцем та відправлений до імпортного митного оформлення.
28.04.2020 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу на митний пост митну декларацію №UA204080/2020/008784 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки AUDI модель A6, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 5, призначений для використання на дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий обєм циліндрів - 2967 см.куб., потужність - 200kw, тип кузову - універсал, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, модельний рік виготовлення - 2018, вартість 25000 євро, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору) (а.с.18).
Для митного оформлення відповідачу було подано, зокрема, такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №RG460 від 02.03.2020, декларацію про походження товару №RG460 від 02.03.2020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 27.04.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.07.2018, платіжні документи на підтвердження вартості товару, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.04.2020, копію митної декларації країни відправлення (а.с.20-41).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов'язав позивача надати додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; копію декларації країни відправлення.
У відповідь на електронне повідомлення митниці декларант додатково надав відповідачу висновок КНДІСЕ від 30.04.2020 №33928/19-54, платіжні документи, договір купівлі-продажу, документ щодо отримання КТЗ продавцем у Auktion & Market AG, пропозицію продажу (оголошення), лист декларанта.
12.05.2020 Поліською митницею ДМС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000085/1 по митній декларації №UA204080/2020/008784, згідно з яким митну вартість легкового автомобіля марки AUDI модель A6, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , бувшого у використанні, збільшено з 25000 EUR до 34100 EUR (а.с.14).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України та у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності: 1)поданий до митного оформлення скан свідоцтва про реєстрацію від 02.07.2018 у якості, що не дозволяє здійснити візуальний контроль відповідно до ст.337 Митного кодексу України; 2) реалізацію транспортного засобу здійснено на підставі комерційного рахунку від 02.03.2020, згідно з яким продавцем товару є компанія Max Automobile (Німеччина), однак свідоцтво про реєстрацію від 02.03.2018 видане компетентними органами Республіки Франція та містить відомості про юридичне найменування продавця Schwarz Mobiliti Solutions GMBH succursale France, що не кореспондується з відомостями комерційного рахунку від 02.03.2020; 3) відповідно до відомостей, заявлених у графі 15 МД, країною відправлення транспортного засобу є Німеччина, однак імпортований транспортний засіб фактично зареєстрований у Республіці Франція, окрім цього, декларант подає довідку про транспортні витрати, згідно з якою транспортний засіб переміщувався від м.Хелм (Польща) до п/п “Ягодин” (Україна). Наданий до митного оформлення скрін копії митної декларації країни відправлення від 20.04.2020 містить відомості про комерційні умови поставки EXW Bielefeld (Німеччина); 4) додатково надані документи містять неточності: висновок експертного дослідження не в повній мірі відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Також вказано, що у якості інформаційного джерела використано довідник цін SuperSHCWACKE 03/2017 (34100 євро).
Саме ця інформація і зазначена, як така, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.
При цьому, вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.
Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів", наказу ДФСУ від 11.09.2015№689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", ст.31 та 337 Митного кодексу України. Митну вартість товаро визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно з електронним довідником www.schwackenet.de на рівні 34100 євро.
Відповідно до цього, Рівненською митницею ДПС прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00117, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204080/2018/008784 від 28.04.2020 (а.с.12-13). Причиною відмови зазначено наступне: "Вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки при проведенні у відповідності до положень ст.54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів, для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, виявлені окремі неточності та розбіжності Вказано, що для проведення митного оформлення автомобіля слід відкоригувати митну вартість відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000085/1 від 12.05.2020.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4).
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст.55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, ч.1 ст.57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини 2-3 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень ч.3 ст.318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 5 цієї статті ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 ст.58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 ст.58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до ч.3 цієї статті у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України.
Разом з тим, судом встановлено, що усі основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України, декларант позивача митному органу надав.
Так, відповідно до рахунку-фактури RG460 ОСОБА_1 придбав в Max Automobile (Богдан Максимів) автомобіль марки AUDI модель A6, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 2967 см.куб., тип кузову - універсал, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, модельний рік виготовлення - 2018, вартістю 25000 євро (а.с.20).
Зазначену митну вартість автомобіля підтверджено копіями інвойсу від 02.03.2020, платіжних документів від 02.03.2020, 03.03.2020 та 30.03.2020, банківської виписки від 29.04.2020 про зарахування коштів на рахунок продавця, договору купівлі-продажу від 02.04.2020 (а.с.86-109, 201-209), згідно з якими позивач сплатив Max Automobile за автомобіль саме 25000 євро.
Вартість автомобіля в повній мірі підтверджується копією митної декларації країни відправлення №MRN20DE800126462921E1 від 20.04.2020 (а.с.176-177) та копією листа Max Automobile від 01.10.2020, у якому продавцем підтверджено оплату ОСОБА_1 суми у розмірі 25000 євро (а.с.109).
Як свідчать матеріали справи, а саме: копія вказаного листа та рахунку-фактури №F/12/04/2020, зазначений автомобіль був доставлений ОСОБА_1 з м.Білефельд (Німеччина) до м.Дубно (Україна) за рахунок продавця Max Automobile (а.с.109-171).
Поряд з цим, транспортні витрати, які поніс позивач, у розмірі 50 євро, полягають в оплаті проїзду довіреної особи позивача ОСОБА_2 до м.Хелм (Польща) та подальшого супроводу придбаного автомобіля до України, разом з перевізниками, найманими продавцем.
З огляду на наведене, усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та надуманими.
Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.
Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.
У постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах від 08.09.2018 у справі №803/2129/15, 14.08.2018 у справі №804/11337/15, від 07.08.2018 у справі №803/166/16, від 31.07.2018 у справі №803/2219/15 , від 31.07.2018 у справі №804/858/14, від 20.06.2018 у справі №804/15156/15, від 20.06.2018 у справі №815/4398/16, від 20.06.2018 у справі №826/1261/15, від 20.06.2018 у справі №803/406/16.
На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.
Слід зауважити, що фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація, наявна у періодичному виданні: довіднику Superschwacke, про що прямо вказано у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості.
Разом з тим, в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Враховуючи викладене, інформація з довідника Superschwacke не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в довідниках мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу по довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач взагалі не мав передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України підстав на витребування у позивача додаткових документів.
Твердження відповідача, що подане позивачем до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане Республікою Франція, а згідно з графою 15 МД країною відправлення є Німеччина, що, на його думку, свідчить про наявність ризиків, - суд відхиляє як безпідставні, оскільки згідно з чинним законодавством України постановка на облік транспортного засобу, придбаного з метою подальшої реалізації не є обов'язковою, а особа, зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не беззаперечно є власником такого транспортного засобу.
При цьому, покликання відповідача на положення умов поставки EXW Bielefeld (Німеччина), зазначених в експортній декларації, від 20.04.2020 (а.с.176) суд оцінює критично, оскільки умови поставки EXW - термін Інкотермс 2010 та 2020, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Отже, згідно з вимогами EXW продавець Max Automobile не був зобов'язаний надати позивачу придбаний транспортний засіб виключно за місцезнаходженням свого підприємства, складу, а саме: Bielefeld (Німеччина), а міг поставити його в іншому названому місці, зокрема, Україні. Жодних доказів на спростування вказаної обставини, а також доказів перевезення автомобіля іншим шляхом, аніж його доставка продавцем до м. Дубно та через територію Польщі, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано та в матеріалах справи відсутні.
Це ж стосується і доводів відповідача про те, що позивачем не включено у вартість автомобіля витрати, пов'язані з його транспортуванням (перевезенням) від Bielefeld (Німеччина) до м.Хелм (Польща), оскільки жодних доказів того, що вони понесені позивачем відповідачем не надано і у матеріалах справи відсутні. Натомість позивачем до матеріалів позову долучено документи на підтвердження транспортування придбаного автомобіля до м.Дубно за рахунок продавця Max Automobile (а.с.169-172)
Щодо сумнівів відповідача у дійсності довідки про транспортні витрати на суму 50 євро (а.с.34) та реальності маршруту, який вона декларує, то такі жодними належними і допустимими доказами останнім не підтверджені. Будь-яких доказів недостовірності вказаної довідки відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні, а тому підстав не брати її до уваги у суду немає. Більше того, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості свідчить, що такі сумніви митного органу щодо підробки вказаних документів не лягли в основу і не були підставою для прийняття вказаного рішення, а отже не існували на час митного оформлення автомобіля, позаяк зазначені відповідачем лише у відзиві на позов, тобто виникли вже в ході розгляду даної справи.
Доводи відповідача про те, що представник позивача Кравців В.В. фактично придбав автомобіль у продавця 02.03.2020, а довіреність на його ім'я видана 23.04.2020 оцінюються судом критично, оскільки придбання автомобіля на аукціоні здійснював Max Automobile, а ОСОБА_1 придбав вказаний автомобіль лише 02.04.2020 згідно з договором купівлі-продажу, що долучений до матеріалів справи.
При цьому, рахунок фактура (інвойс) від 02.03.2020 №RG460 є попереднім рахунком, на підставі якого позивач здійснював оплату автомобіля, і лише після повної оплати ОСОБА_1 його вартості, 02.04.2020 між ним та Max Automobile укладено договір купівлі-продажу від 02.04.2020.
ОСОБА_2 діяв від імені довірителя лише на момент зустрічі автомобіля у м.Хелм, подальшому його супроводженні до м.Дубно разом з перевізниками, найманими продацем, та під час його митного оформлення.
За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Поліською митницею Держмитслужби не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації №UA204120/2018/008384 від 30.01.2020 за ціною договору, або неможливості спростування таких сумнівів поданими декларантом документами, а отже такі сумніви відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000085/1 від 12.05.2020 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Суд пам'ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Поряд з цим, щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат в сумі 16740,22 грн. Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, наведеним у позові, такі судові витрати складаються з витрат на: правову (правничу) консультацію клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції; вивчення наданих документів та їх аналіз; підготовку позовної заяви; вартості витратних матеріалів - 5000 грн.; винагороди, у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10 % від ціни позову) - 8472,93 грн.; витрат на переклад - 2000 грн. та судового збору - 847,29 грн. (а.с.8).
На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копії договору про надання правової допомоги від 22.05.2020, квитанції про оплату послуг перекладу на суму 2420 грн, рахунку за послуги письмового перекладу від 05.06.2020 на суму 2420 грн. (а.с.117-120).
10.11.2020 відповідач подав до суду заяву щодо необґрунтованості судових витрат (а.с.194-196), у якій вказав, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру понесених судових витрат та не навів детальний опис вказаних витрат, витраченого часу, та вартості конкретно надано послуги. З огляду на це, вважає заявлену позивачем суму витрат на правову допомогу необґрунтованою, а отже у її стягненні слід відмовити.
Дослідивши подані позивачем докази, суд виходить з такого.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатським об'єднанням "Бона Фіде" правничої допомоги Онищуку І.Я. в межах розгляду даної адміністративної справи, однак суд не може погодитися із розміром такої правничої допомоги, заявленої до стягнення.
Так, відповідно до п.3.1 договору розмір оплати за комплекс юридичних послуг становить 5000 грн., що включає в себе час, витрачений на правовий аналіз документів, час, витрачений на підготовку процесуальних документів, прогнозований час, витрачений на участь у судових засіданнях, час, витрачений на візит до суду та інші супровідні послуги. У разі отримання остаточного рішення на користь замовника, останній зобов'язується сплатити винагороду виконавцю у розмірі 10 % від ціни позову. Згідно з п.3.2 замовник зобов'язується оплатити вартість послуг та винагороду згідно з п.3.1 договору протягом 5 днів після виставлення рахунку об'єднанням.
Поряд з цим, наведений позивачем у позові розрахунок суми судових витрат є орієнтовним та всупереч вимогам ч.4 ст.134 КАС України не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду також не надані докази про обсяг наданих послуг і виконаних робіт адвокатом в межах правничої допомоги (акти наданих послуг (виконаних робіт), акти здачі-приймання послуг тощо) та докази їх оплати позивачем .
Водночас, суд враховує, що винагорода адвокатському об'єднанню у розмірі 10 % від ціни позову, визначена п.3.1 договору, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі від відкладальною умовою (у разі отримання остаточного рішення на користь позивача), є складовою частиною гонорару адвоката та належить до судових витрат.
Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Матеріалами справи також підтверджено витрати адвоката на переклад долучених до позову документів у розмірі 2420 грн.
З огляду на наведене, заявлені судові витрати в загальній сумі 10892,93 грн. на правничу допомогу у вигляді винагороди адвокату у розмірі 10 % від ціни позову, а саме: 8472,93 грн. та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на переклад в сумі 2420 грн., підтверджені належними та допустимими доказами та є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 11740,22 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (с. Чистопади, Зборівський район, Тернопільська область, 47285, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA204000/2020/000085/1 від 12.05.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 29 коп.; витрати на правничу допомогу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 10892,93 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судових витрат у розмірі 5000 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 18 грудня 2020 року.
Суддя Н.С. Гудима