21 грудня 2020 року Справа № 280/7061/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не сформування та неподання до Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у розмірі 1350,00 грн., згідно квитанції №08-3435583/С від 08.07.2020; зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивач збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у розмірі 1350,00 грн., згідно квитанції №08-3435583/С від 08.07.2020.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 11.11.2020. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Третій особі запропоновано у 10-денний строк з дня отримання ухвали надати письмові пояснення щодо суті спору.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 08.07.2020 року згідно квитанції № 08-3435583/С ОСОБА_1 було сплачено 1350,00 грн. збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості згідно договору купівлі продажу частини житлового будинку від 08.07.2020. Проте, відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не повиненна сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала житло вперше. Позивач звернулась до відповідача для вирішення питання щодо повернення їй помилково (надмірно) сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, відповідачем фактично відмовлено у здійсненні повернення помилково сплачених коштів у зв'язку з тим, що неможливо встановити факт придбання нерухомого майна вперше, оскільки органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють зазначеною інформацією. Позивач вважає, що відсутність можливості у територіальних управлінь Пенсійного фонду України встановити придбання квартири конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі та порушувати її права щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
04.11.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №52894), в якому вказано, що позивач на підтвердження факту придбання житла вперше, не надав жодного належного доказу який би підтверджував вказану обставину. Крім того ГУ ПФУ в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з цих реєстрів не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№54708), в якій позивач підтримує свою позицію викладену у позовні заяві та просить задовольнити позовні вимоги.
Третя особа правом на подання пояснень щодо суті спору не скористалась.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 08.07.2020 між ОСОБА_2 продавець та ОСОБА_1 покупець, укладено договір купівлі-продажу частки житлового будинку.
Договір купівлі-продажу частки житлового будинку від 08.07.2020 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №181.
Для нотаріального оформлення договору купівлі - продажу позивачем, як покупцем, сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1350,00 грн. (1% від вартості об'єкта купівлі - продажу), про що свідчить копія квитанції №08-3435583/С від 08.07.2020.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1350,00 грн., на яку відповідним листом позивачу надано відповідь за змістом якої, ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначає, що Державний реєстр прав власності на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з них не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні.
Не погодившись з відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні дійсно відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищевикладена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка була викладена в постанові суду від 13.12.2018 у справі №813/969/17, від 30.09.2019 у справі №819/1727/16.
Разом з тим, з урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку). Зазначений порядок не містить застереження щодо направлення подання про повернення коштів безпосереднього до органу Казначейства органом який здійснює контроль правильністю зарахування коштів, в даному випадку органом Пенсійного фонду.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 08.08.2020 у розмірі 1350,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №08-3435583/С від 08.07.2020, у зв'язку з чим виходить за межі позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС україни), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В даній справі відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинення дій. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Що стосується вимоги позивача: встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом покладання обов'язку на відповідача подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у цій справі, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.
З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 382 КАС України.
Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.
Таким чином, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 560,52 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1350,00 грн., сплаченого згідно квитанції №08-3435583/С від 08.07.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скласти та надати ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 08.07.2020 у розмірі 1350,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №08-3435583/С від 08.07.2020.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 560,52грн. (п'ятсот шістдесят гривень 52 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21.12.2020.
Суддя А.В. Сіпака