16 листопада 2020 року Справа № 280/3830/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
за участю:
представника позивача Бабака Р.А.,
представника відповідача Сазонова Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, код ЄДРПОУ 00130926)
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Запоріжжя, вул. Смоленська, буд.19, код ЄДРПОУ 39369133)
про визнання протиправним рішення та скасування постанови в частині,
07 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про включення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2018 №1584, а постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.11.2018 №1584 скасувати в частині включення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік.
Позовну заяву обгрунтовано відсутністю передбаченої законом обов'язкової уніфікованої форми актів з переліком питань залежно від ступеня ризику, порушення принципу неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання, проведення заходу контролю стосовно дотримання норм права, які втратили свою чинність, і які прийнято без дотримання конституційно закріпленої процедури державної реєстрації, в силу чого останні не мають силу нормативно-правових актів, а також з інших причин. Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" - територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону. Водночас, вказаний закон не надає Голові НКРЕКП повноваження на затвердження положень про територіальні органи, тому затвердження положення про територіальний орган повинно здійснюватися в порядку, передбаченому статтею 14 зазначеного закону. Оскільки цим законом або іншими законами України Голові НКРЕКП право затверджувати положення про територіальні органи не надано, то затвердження Положення про територіальний відділ головою НКРЕКП (27.12.2018), яке здійснено неуповноваженою на те особою - Головою НКРЕКП всупереч чинного законодавства і поза межами своїх повноважень, передбачених законами України, і підписання положення Головою НКРЕКП не несе ніяких правових наслідків. "Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов" затверджено постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428. Під час прийняття НКРЕКП цієї постанови вимоги щодо застосування уніфікованої форми акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику вже були встановленні Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі за текстом - Закон 877-V). Тому посилання Відповідача на відсутність строку для приведення актів у відповідність, наявність обов'язку у Прикінцевих і перехідних положеннях Закону 877-У для НКРЕКП привести форму акту до уніфікованої форми лише для центральних органів виконавчої влади, яким НКРЕКП не є, є безпідставним. Постановою від 13.09.2019 №1952 до "Порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов" затверджено зміни, зокрема і щодо віднесення всіх питань незалежно від ступенів ризику. В "Обґрунтуванні до проекту рішення НКРЕКП «Про затвердження Змін до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», що має ознаки регуляторного акта" зазначено, що "з метою приведення Порядку контролю до положень Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», з метою уникнення подвійного тлумачення щодо належності форми акта до уніфікованої, НКРЕКП розроблено проект рішення «Про затвердження Змін до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», яким буде удосконалено існуючий Порядок контролю." Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" - у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правовых актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов 'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб 'єкта господарювання. Таким чином, обов'язок наявності актів перевірки, які повинні відповідати ознакам Уніфікованих форм актів з переліком питань, залежно від ступеня ризику, передбачений Законом 877-V і є обов'язковою умовою правомірності прийняття рішення про проведення перевірки суб'єктів господарювання. І внесення 13.09.2019 НКРЕКП своєю постановою №1952 змін до Порядку контролю з метою уникнення подвійного тлумачення лише підтверджує цей факт.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.42574 від 15.10.2019), в якому зазначено наступне. Відповідач не визнає позов повністю, вважає, що викладені в ньому підстави не грунтуються на вимогах матеріального права, та переконаний, що підстави для прийняття рішення про його задоволення у суду відсутні.
Ухвалою судді від 09.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду:
заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою;
оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (сплатити 1921,00 грн.).
28 серпня 2019 року на адресу суду позивачем надано заяву про усунення недоліків. До зазначено заяви позивачем додано позовну заяву про визнання протиправним рішення та скасування постанови в частині (з урахуванням недоліків позовної заяви), платіжне доручення та документи, що підтверджують повноваження представника за довіреністю.
Ухвалою судді від 30.08.2019 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 280/3830/19 до 16 вересня 2019 року.
Позивачем недоліки позовної заяви усунені у визначений судом строк.
Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3830/19. Призначено підготовче судове засідання на 16 жовтня 2019 року.
Ухвалою суду від 16.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі 280/3830/19 строком на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі 280/3830/19 на 21 листопада 2019 року.
21.11.2019 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2019.
Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2020.
Ухвалою суду від 16.01.2020 відкладено розгляд справи на 05.02.2020.
Ухвалою суду від 05.02.2020 клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі - задоволено, зупинено провадження у справі №280/3830/19 до набрання законної сили рішенням у справі №280/4367/19.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №280/3830/19 за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним рішення та скасування постанови в частині - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14.05.2020 справа 280/3830/19 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.
11.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.08.2020.
05.08.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2020.
У судовому засіданні 09.11.2020 р. оголошено перерву до 16.11.2020.
16.11.2020 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та у відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 листопада 2018 року №1584 затверджено "План здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік". Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" включено до зазначеного плану (№159), з предметом здійснення заходу державного нагляду (контролю) - дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики, ступенем ризику - високим, датою початку здійснення заходу - 05.08.2019, і строком здійснення заходу -10 днів.
Відділом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Запорізькій області (надалі - Відділ НКРЕКП), на адресу ПАТ "Запоріжжяобленерго" направлено повідомлення про проведення заходу державного контролю, яке отримано останнім 25.06.2019, у строк з 05.08.2019 по 16.08.2019 за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2018.
ПАТ "Запоріжжяобленерго" вважає, що направлення Відділом НКРЕКП у Запорізькій області на адресу ПАТ "Запоріжжяобленерго" Повідомлення про проведення заходу державного контролю від 20.06.2019 №40-13/1207 є безпідставним, а рішення про включення Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2018 №1584 є протиправним (незаконним) у зв'язку з відсутністю у Відділу НКРЕКП таких повноважень, відсутністю передбаченої законом обов'язкової уніфікованої форми актів з переліком питань, порушення принципу неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасуванняв в частині включення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП) територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.
Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону.
Територіальні органи Регулятора не є окремими юридичними особами, та діють на підставі положень (усі положення опубліковані на офіційному веб-сайті за посиланням: http://www.nerc.gov.ua/7icH23968, роздруківка Положення про відділ НКРЕКП у Запорізькій області наявна в справі), де визначені їх права та обов'язки, зокрема, щодо проведення перевірок.
Крім цього, позиція Позивача про нібито відсутність у територіального відділу повноважень на проведення перевірки, жодним чином не може бути підставою для скасування постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 917 (далі - постанова 917) в частині включення ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Переліку суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо яких будуть проведені планові перевірки у III кварталі 2019 року, оскільки постанова 917 не містить інформації про проведення перевірки саме територіальним органом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктами 3, 4 цієї ж статті встановлено, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
За змістом наведених правових норм, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 705/748/17 (провадження № 11-1195апп18), якою встановлено, що адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції (на це прямо вказує ст. 5 КАС України), проте такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду зазначено:
«22. У справі, яка переглядається, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
26. Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних ОСОБА З вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції».
Таким чином, посилання позивача на те, що у відділу НКРЕКП у Запорізькій області відсутні повноваження на проведення заходів державного контролю, судом до уваги не беруться.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про нагляд) при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Частиною другою статті 5 Закону про нагляд закріплено, що уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
Проте, вказаною нормою не встановлений строк протягом якого орган державного нагляду (контролю) має затвердити такі уніфіковані форми актів.
Крім цього, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (яким стаття 5 доповнена вказаною нормою щодо уніфікованих актів) зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно- правових актів у відповідність із цим Законом.
Проте, НКРЕКП відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних» (далі - Закон про НКРЕКП) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та відповідно не є міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.
Отже, вимоги Закону про нагляд (враховуючи пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») щодо необхідності приведення форм актів у відповідність із цим Законом на НКРЕКП не поширюються.
Разом з цим, абзацами сьомим та восьмим частини другої статті 5 Закону про нагляд визначено, що залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.
Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Так, на виконання законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» 14.06.2018 на відкритому засіданні НКРЕКП було прийнято постанову № 428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» (далі - Порядок контролю).
Пунктом 5.1. Порядку контролю визначено, що за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.
Додатками 4 - 17 до цього Порядку контролю затверджено, зокрема, переліки питань, які є складовими акту планового заходу державного контролю та уніфікована форма Акту перевірки (додаток 18), яка є єдиною формою для всіх сфер регулювання Регулятором, та які опубліковані на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Також слід відмітити, що переліки питань, затверджені згідно з додатками 4-17 Порядку контролю, є вичерпними для всіх суб'єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки вищезазначені сфери регулювання є як ризико-орієнтовними так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів.
Судом встановлено, що під час проведення планової перевірки позивача, НКРЕКП було складено Акти планової перевірки від 05.08.2019 № 263 та №264 за формою, наведеною у додатку 18 Порядку контролю, яка відповідає уніфікованій формі акту перевірки, встановленій Методикою розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 (далі - Методика № 342).
При цьому, пунктами 5 та 6 Методики № 342 визначено, що уніфікована форма акту перевірки складається з:
титульного аркуша;
переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю);
переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) (за наявності більше 10 нормативно- правових актів перелік може складатися окремим додатком до уніфікованої форми акту перевірки);
опису виявлених порушень вимог законодавства;
переліку питань для суб'єктів господарювання щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю);
пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного за його результатами акту;
оцінки суб'єкта господарювання щодо професійного рівня посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які проводили захід державного нагляду (контролю);
місця для підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи, а також третіх осіб, які брали участь у заході державного нагляду (контролю).
Уніфікована форма акту перевірки розробляється згідно з додатком 2.
Суд звертає увагу сторін, що Порядок контролю набрав законної сили 12.08.2018 та не оскаржувався позивачем, доказів зворотнього до суду не надано.
При цьому, згідно з позовною заявою, єдиною невідповідністю уніфікованій формі, як зазначає Позивач, є відсутність в акті перевірки, що міститься в Порядку контролю, у позиції «Вичерпний перелік питань щодо проведення позапланового заходу державного нагляду контролю» інформації про «ступінь ризику суб'єкта господарювання», проте, як було зазначено вище, переліки питань, затверджені згідно з додатками 4-17 Порядку контролю, є вичерпними для всіх суб'єктів відповідних сфер регулювання, незалежно від ступеня ризику, оскільки вищезазначені сфери регулювання є як ризико-оріснтовними так і соціально значущими, незалежно від обсягів реалізації послуг та кількості обслуговування споживачів.
Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відповідно до частини шостої ст.14 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.
Таким чином, ні Порядок контролю, ні Ліцензійні умови, не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, з огляду на імперативність частини шостої статті 14 Закону про НКРЕКП, якою передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.
Звертаємо увагу суду, що Конституційний Суд України у рішенні від 13.06.2019 №5- р/2019 у справі № 1-17/2018(5133/16) взагалі не досліджував питання відповідності частини шостої статті 14 Закону про НКРЕКП Конституції України (про що також зазначено і самим Позивачем на стор. 4 позову).
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019 у справі № 1-17/2018(5133/16) встановлено: «частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5,абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев'ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016року № 1540- VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з 31 грудня 2019 року».
Так, вищезазначені положення Закону про НКРЕКП, які визнані неконституційними з 31.12.2019, передбачають незалежність Регулятора, як державного колегіального органу, процедуру призначення членів Конкурсної комісії, яких призначає Президент України та Верховна Рада України, процедуру призначення та звільнення Президентом України членів Регулятора.
Тобто, Конституційний Суд України перевіривши вищезазначені положення Закону про НКРЕКП на відповідність Конституції України дійшов висновку, що Конституція України, як Основний Закон України не передбачає існування Регулятора, як виключно незалежного державного органу, та не наділяє Президента України та Верховну Раду України повноваженнями щодо вирішення питань утворення НКРЕКП та формування її складу.
Водночас, норми Закону про НКРЕКП щодо існування Регулятора як органу державної влади, а також щодо повноважень Регулятора щодо здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Конституційним Судом не оцінювались та неконституційними не визнавались.
Крім цього, слід зазначити, що постанова 917 прийнята НКРЕКП відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.11.2018 № 1584 (розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП), відповідно до якого позивач включений до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік.
Відповідно до статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У цьому контексті варто зазначити про існування постанови Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 460/1042/19 (адміністративне проваджений №К/9901/3686/20, у якій Верховний Суд зазначив.
«61. Відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «:Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «;Про ліцензування видів господарської діяльності» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 червня 2018 року прийняла постанову №428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» (далі - Порядок контролю), відповідно до пункту 5.1 Порядку контролю за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.
В акті планової перевірки відображається інформація з перевірки питань, визначених переліками питань для відповідних сфер енергетики та комунальних послуг (додатки 4-17).
Суд апеляційної інстанції встановив, що вказана постанова №428 від 14 червня 2018 року набрала законної сили та доказів її скасування позивачем не подано.
За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ця постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин, що спростовує доводи позивача про порушення під час складення акту від 25 березня 2019 року за №113.
Також Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), що встановлюють вимоги до складення уніфікованої форми акта перевірки.
Суд апеляційної інстанції встановив, що останні дотримані відповідачем під час винесення спірної постанови №489 від 02 квітня 2019 року».
Таким чином, Верховний суд дійшов висновку про правомірність застосування НКРЕКП Додатку №18 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунаьних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 при здійсненні регулятором заходів державного нагляду (контролю).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, код ЄДРПОУ 00130926) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Запоріжжя, вул. Смоленська, буд.19, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправним рішення та скасування постанови в частині, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.12.2020.
Суддя М.С. Лазаренко