11 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/2515/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
представника позивача - Сковородько І.Ф.,
представника відповідача - Міськова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 18 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить: 1) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 21 листопада 1988 року по 24 серпня 1992 року - на посаді лікаря травматолога-ортопеда хірургічного і ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів та зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 2) стягнути з Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн,- судовий збір.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя - Плеханова З.Б.) задоволено заяву представника позивача про відвід судді Плеханової З.Б. в даній адміністративній справі.
Адміністративну справу за № 260/2515/20 передано до відділу документального забезпечення (канцелярії) для здійснення подальшого повторного автоматизованого розподілу справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року прийнято дану адміністративну справу до провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою яка занесена до протоколу судового засідання замінено неналежного відповідача - Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що у зв'язку з виходом на пенсію має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на тій підставі, що має страховий стаж лікаря 30 років в закладах та установах державної форми власності та комунальної форми власності, на посаді лікаря. Однак, вважає, що відповідач протиправно відмовляє у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на тій підставі, що не вважає підтвердженням стажу роботи лікарем в медичному закладі охорони здоров'я період із 21 листопада 1988 р. по 24 серпня 1992 р. у Білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів, оскільки, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 не передбачено науково-дослідних інститутів, як закладів охорони здоров'я.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що до страхового стажу, що дає право на одержання грошової допомоги, не враховано період роботи позивача в Білоруському науково - дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992 року, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не передбачено науково-дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я. Оскільки тривалість спеціального страхового стажу позивача становить 28 років 11 місяців, тобто менше 30 років, право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону відсутнє.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення таких заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
04 липня 2020 року позивач отримала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1319-1339/Ф-02/8-0700/20 від 02.07.2020 pоку, якою відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що до страхового стажу, що дає право на одержання грошової допомоги, не враховано період роботи позивача в білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 р. По 24.08.1992 року, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не передбачено науково-дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Водночас, п.п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та спеціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 р. - не менше 25 років та після цієї дати: - з 01.04.2015 по 31.03.2016 - неменше 25 років 6 місяців; - з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; - з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; - з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; - з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; - з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; - з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; - з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Порядок № 1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-ІV станом на день її призначення.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» вказаного вище Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулолаторно - поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Таким чином, наведеним переліком визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. Разом з тим, вказаний Перелік затверджений тільки 04.11.1993 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на таких посадах, зокрема: з 21.11.1988 р. по 24.08.1992 р. лікар травматолог ортопед хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково - дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів.
Також, в матеріалах справи наявна довідка державного підприємства «Республіканський науково-практичний центр медичної експертизи та реабілітації» Міністерства охорони здоров'я республіки Білорусь від 14.06.2019 р. № 1-14/794, в якій зазначено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря - травматолога - ортопеда хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення в Білоруський науково - дослідний інститут експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 р. по 24.08.1992 р.
Суд звертає увагу, що до страхового стажу, що дає право на одержання грошової допомоги, не враховано період роботи позивачки в Білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992 року, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не передбачено науково - дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів які підтверджують, що остання працювала у спірний період саме лікарем, який займається підтримкою або відновленням людського здоров'я, в лікарняному закладі, а не в науково - дослідному інституті.
Враховуючи вищенаведені обставини та оскільки тривалість спеціального страхового стажу позивача становить 28 років 11 місяців, тобто менше 30 років, то суд вважає, що в даному випадку, право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону відсутнє.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дослідивши обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець