Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 грудня 2020 р. Справа№200/8547/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 27 174,53 грн., -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (надалі - відповідач) про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 27 174,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що нарахування відповідачем заробітної плати позивачу за липень 2020 року відбулось відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що призвело до обмеження виплати заробітної плати за рахунок належної позивачу винагороди державного виконавця, чим порушені права позивача, гарантовані діючим законодавством.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
12 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на їх необґрунтованість, зазначивши, що в липні 2020 року під час нарахування державному виконавцю ОСОБА_1 та виплати заробітної плати, до якої в тому числі входить винагорода державного виконавця, була чинною редакція Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зокрема, статтею 29 визначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Таким чином, заробітна плата нараховується та виплачується пропорційно відпрацьованого часу з урахуванням обмеження максимального розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Щодо рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року по справі №1-14/2020 (230/20), яким визнано неконституційними положення ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідач зазначив, що дія вказаного рішення на спірний період не розповсюджується, оскільки воно прийнято 28.08.2020 року, а нарахування заробітної плати відбулось у липні 2020 року. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У додаткових поясненнях та відповіді на відзив позивач зазначив, що працівнику органу державної виконавчої служби гарантована виплата винагороди саме Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а не Законом України «Про Державний бюджет України». Крім того, винагорода державного виконавця аж ніяк не залежить від фактично відпрацьованих днів місяця, а конкретно від фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа, отже, прив'язки до відпрацьованого часу не передбачено.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що нарахування заробітної плати позивачу за липень 2020 року проведено відповідно до положень чинного законодавства пропорційно відпрацьованого часу у межах максимального розміру заробітної плати, передбаченого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Ухвалою суду від 28.10.2020 року клопотання позивача по розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , працює на посаді головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в порядку переведення (а.с. 38).
Відповідно до наказу від 07.07.2020 №862/АГ про виплату винагороди, позивачу здійснено виплату винагороди в розмірі 23924,50 грн. та в розмірі 17882,42 грн. (а.с. 3-4).
За липень 2020 року заробітну плату позивачу нараховано та виплачено відповідачем в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ), тобто у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 року.
Заробітна плата позивачу нарахована на загальну суму 46896,98 грн., в тому числі:
- оклад - 2 630,43 грн.
- доплата за ранг - 143,48 грн.
- надбавка за вислугу років - 710,22 грн.
- надбавка за інтенсивність праці - 3 945,65 грн.
- основна щорічна відпустка - 8 306,24 грн.
- грошова допомога при наданні щорічної відпустки - 16 002,48 грн.
- премія щомісячна - 526,09 грн.
- винагорода державним виконавцям - 41 806,92 грн.
- різниця 10 мінімальних заробітних плат - 27 174,53 грн.
- не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми:
- основної щорічної відпустки - 8 306,24 грн.
- грошова допомога при наданні щорічної відпустки - 16 002,48 грн.
За липень 2020 року відпрацьовано 11 робочих днів, максимальний розмір заробітної плати - 22 588,26 грн. (47230 грн./23 роб. дн.*11 роб. дн) (а.с. 40).
Вказані обставини підтверджуються розрахунковим листом за липень 2020 року (а.с.5).
Спірним питанням у даній справі є правомірність нарахування та виплати позивачу заробітної плати, визначеної статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 року.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII (далі - Закон № 1403), державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями (ч. 1 ст. 8 Закону № 1403).
Статтею 13 Закону № 1403 встановлено, що заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до соціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.
12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 року набрав чинності Закон України від 13.04.2020 №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».
Не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми:
допомоги по тимчасовій непрацездатності;
допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки (грошової допомоги державним службовцям відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу»);
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
оплати щорічної відпустки.
Також не враховуються компенсаційні виплати при звільнені, вихідна допомога.
Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки визначаються згідно з чинним законодавством без урахування зазначеного обмеження.
Враховуються у максимальному розмірі заробітної плати:
оплата часу відпусток, що не належать до щорічних;
оплата часу службових відряджень;
сума індексації заробітної плати;
доплати за додатковий обсяг роботи (за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт);
інші компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премія).
Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47 230 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Таким чином, заробітна плата нараховується та виплачується пропорційно відпрацьованому часу з урахуванням обмеження максимального розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Як встановлено із наданого сторонами розрахункового листа за липень 2020 року та службової записки щодо виплати позивачу заробітної плати, заробітна плата нарахована та виплачена позивачу, з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами.
В рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 в тому числі зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Крім того виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
В рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).
Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.
Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Тобто оспорюваними положеннями статті 29 Закону №294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
Отже, з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року включно були дійсні обмеження, передбачені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами внесеними Законом №553-ІХ).
У зв'язку з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності нарахування і виплати позивачу заробітної плати за липень 2020 року із застосуванням обмежень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тому оскаржувані дії відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, є правомірними.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України, судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 27 174,53 грн. - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 14 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко