Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 грудня 2020 р. Справа №200/3045/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі № 200/3045/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 663 від 31.01.2020 року про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Селидовське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № 663 від 30.01.2020 року про перевід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274)за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 40 коп.
11 грудня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить визнати протиправним рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.10.2020 року про відмову в переводі її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та постановити окрему ухвалу та направити до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що при виявленні під час розгляду справи порушення закону, судом може бути постановлена окрема ухвала, де мають бути визначені вказівки щодо усунення порушень. Якщо ж такі порушення містять ознаки кримінального правопорушення, така ухвала надсилається прокурору або органу досудового розслідування. Водночас, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №200/3045/20-а набрало законної сили 12 серпня 2020 року.
18 листопада 2020 року Донецьким окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи по справі №200/3045/20-а.
В заяві від 11.12.2020 року позивачка зазначила, що вона не зверталась до виконавчої служби з виконавчим листом про виконання рішення суду у справі № 200/3045/20-а.
У зв'язку з невиконанням рішення суду та порушенням конституційних прав, заявник звернувся до суду із даної заявою.
Згідно ст. 129-1 Конституції України - судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі ОСОБА_2 проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, Селидовське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не виконало рішення суду від 17 квітня 2020 року, що є порушенням статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, та те, що відповідача було зобов'язано з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 663 від 30.01.2020 року про перевід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Селидовське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянуло заяву № 663 та винесло протиправне рішення, не врахувавши висновки суду про визнання протиправним рішення від 29.10.2020 року про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Вимоги щодо винесення окремої ухвали до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, задоволенню не підлягають, оскільки така вимога утримує в собі самостійний предмет позову, що в свою чергу є підставою для звернення до суду із окремим позовом.
Враховуючи наведене, вказані вимоги не можуть бути вирішені під час розгляду даної заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, а отже задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 420/480/19.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач також не позбавлений можливості самостійно звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів стосовно притягнення посадових осіб відповідача до кримінальної відповідальності щодо наявності порушень з їх боку під час неналежного виконання або невиконання судового рішення у справі № 200/3045/20-а або рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 249, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.10.2020 року про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
В іншій частині заяви - відмовити.
Повний текст ухвали складено 21 грудня 2020 року.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Хохленков О.В.