ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/914/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020, ухвалене суддею Гут С.Ф. у м. Одеса, повний текст якого складено 01.06.2020
у справі №916/914/20
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета»
про: стягнення 2 262,65 грн
У квітні 2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» про стягнення 2 261,65 грн, з яких: пеня - 2 090,81 грн, 3 % річних - 170,84 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на підставі укладеного між ним та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Камета» договором постачання природнього газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема пункту 6.1 договору, яким передбачено (з урахуванням додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до вищевказаного договору), що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. На підставі цього, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, пункту 8.2 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 2 090,81 грн та 3 % річних в сумі 170,84 грн.
Відповідач, згідно поданого відзиву, проти позову заперечив та просив суд застосувати строк позовної давності.
Згідно з відповіддю на відзив, яка надійшла до суду першої інстанції 29.04.2020, позивач просив задовольнити позов та вказав, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Так, позивач і відповідач у пункті 10.3 договору встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Таким чином було збільшено строки встановлені у п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України (1 рік) та частини 6 цієї ж статті (6 місяців).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у задоволені позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» про стягнення 2 261,65 грн відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач погасив заборгованість за отриманий останнім на підставі договору №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 природний газ 31.10.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (набрав чинності 30.11.2016), а тому в силу ч. 3 статті 7 вказаного Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання і водовідведення та передбачено, що заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Господарського суду Одеської області Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №915/914/20; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №915/914/20; ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» про стягнення 2 261,65 грн задовольнити у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що для застосування положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 необхідна наявність кількох умов: відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом. У свою чергу, у відповідності до Закону України «Про теплопостачання», для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов'язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні тепло генеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» відповідає лише першому з перелічених вище критеріїв, маючи у користуванні обладнання дахової котельні будинку за адресою: 65044, м. Одеса, пров. Дунаєва, 5/7. Враховуючи, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опалені приміщень та гарячій воді, то Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України «Про теплопостачання». Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як неприбуткова організація лише представляє їхні інтереси в договірних відносинах із суб'єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності не господарюючого суб'єкта.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що у листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва № 2064/0/20/-14 від 11.03.2014 вказано про відсутність потреби в отриманні Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ліцензій для роботи котельні в багатоквартирному будинку. А це в свою чергу, на думку скаржника, є ще одним підтвердженням того, що об'єднання не являється теплогенеруючою організацією з виробництва теплової енергії для якої ліцензування є обов'язковим.
Таким чином, на думку апелянта, при ухваленні оскарженого рішення Господарським судом Одеської області неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 7, 38, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 3, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», ст. ст. 526, 629, 631, 654 Цивільного кодексу України.
У відповідності до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.06.2020 для розгляду заяви визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/914/20 залишено без руху; встановлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що у разу не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.
08.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про усунення недоліків апеляційної скарги, якою заявник надав докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн (платіжне доручення №0000006271 від 22.06.2020).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/914/20; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами статті 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 27.07.2020; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 27.07.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копії таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 09.07.2020 позивач отримав 15.07.2020, а відповідач - 21.07.2020.
В свою чергу, відповідачем протягом встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу не подано, що з огляду на положення ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному перегляду оскарженого судового рішення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розгляд апеляційної скарги по суті здійснено 21.12.2020, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці з 14.09.2020 по 16.09.2020, з 28.09.2020 по 30.09.2020, 04.11.2020 по 06.11.2020, 16.11.2020, з 03.12.2020 по 04.12.2020, 07.12.2020, у відрядженні з 21.10.2020 по 23.10.2020, з 12.11.2020 по 13.11.2020, з 25.11.2020 по 27.11.2020, з 17.12.2020 по 18.12.2020; судді Діброви у відпустці 27.11.2020, з 16.12.2020 по 17.12.2020 та у відрядженні з 26.10.2020 по 30.10.2020; судді Принцевської Н.М. у відпустці 23.10.2020, з 26.10.2020 по 30.10.2020, 27.11.2020.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.12.2015, між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Камета» (споживач) 21.12.2015 було укладено договір постачання природнього газу №3227/16-ТЕ-23, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з положеннями пункту 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 51,000 тис. куб. м.
Пунктом 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Згідно з пунктом 5.2. договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж становить 1770,74 грн, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 806,15 грн, крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ - 2 167,38 грн.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань у пункті 8.1 договору сторони вказали, що несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
У пункті 8.2. договору вказано, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Окрім того пунктом 8.5. договору встановлено, що збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами щодо встановлених прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Розділом 12 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В перебігу дії договору, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до нього.
Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 31.12.2015 пункт 5.2 договору, укладеного між сторонами справи, викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) для підприємців, які приєднані до газорозподільних мереж, становлять 1 770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 401,00 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 171,74 грн, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ 2 606,09 грн.
Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 пункт 2.1 договору №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 доповнено абзацом у наступній редакції: постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до 10 000 куб. м.
Пункт 5.2 цією угодою змінено наступним чином: ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором в період з 01 квітня 2016 року по 31 квітня 2016 року (включно) для підприємців, які приєднані до газорозподільних мереж, становлять 1 770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати 2 124,89 грн.
Абзац 2 пункту 6.1 договору викладено в такій редакції: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно строк дії договору встановлений додатковою угодою №3 наступний: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Згідно з додатковою угодою №4 від 30.04.2016 змінено пункт 5.2 договору №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015: ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором в період з 01 травня 2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати - 5 930,40 грн.
Пункт 8.2 договору викладено у наступній редакції: у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк дії договору відповідно до вищевказаної додаткової угоди продовжено в частині реалізації газу до 30 вересня 2016 року.
Додатковою угодою №5 від 15.08.2016 до договору постачання природного газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 змінено пункти, що стосуються відповідальності сторін наступним чином:
- пункт 8.1: за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором;
- пункт 8.2: у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20;
- пункт 8.5: постачальник не несе відповідальності за недопостачання природного газу за цим договором у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до законодавства та умов цього договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання договору постачання природного газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, постачальником протягом січня 2016 - вересня 2016 поставлено споживачу природний газ на загальну суму 223 819,29 грн. з ПДВ, а саме: у січні 2016 - 19 707 тис. куб. м. на суму 51 358,17 грн; у лютому 2016 - 13 747 тис. куб. м. на суму 35 825,89 грн; у березні 2016 - 13 100 тис. куб. м. на суму 34 139,75 грн; у квітні 2016 - 4 421 тис. куб. м. на суму 9 394,13 грн; у травні 2016 - 3 922 тис. куб. м. на суму 23 259,02 грн; у червні 2016 - 3 323 тис. куб. м. на суму на суму 19 706,72 грн; у липні 2016 - 2 765 тис. куб. м. на суму 16 397,56 грн; у серпні 2016 - 2 620 тис. куб. м. на суму 15 537,65 грн; у вересні 2016 - 3 069 тис. куб. м. на суму 18 200,40 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 30.06.2016, від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016 (а.с.31-39).
Договір, акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.
На момент звернення позивача до суду з даним позовом, поставлений на виконання договору природний газ оплачено відповідачем, у повному розмірі, а саме у сумі 223 819,29 грн, що підтверджується бухгалтерською випискою по його рахунку (а.с. 40-41).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений газ 31.10.2016, що підтверджується виписками по особовому рахунку ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.
За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом спору є стягнення боргу у сумі 2 261,65 грн, у тому числі 2 090,81 грн пені, 170,84 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату природного газу за договором постачання природного газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог мала здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського кодексів України, які регламентують правовідносини з розрахунків в межах купівлі-продажу, а також інших відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері постачання природного газу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено ст. 655, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено, відповідач за поставлений у 2016 році газ остаточно розрахувався 31.10.2016, тобто з порушенням встановлених договором постачання природного газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 строків.
Разом з тим, 03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 та яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Як було встановлено вище, умовами договору постачання природного газу №3227/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 визначено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Отже, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета» використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто ним фактично, відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснюється діяльність щодо сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних з виробництва та постачання теплової енергії, а Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником природного газу.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто вказаною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань у разі погашення основного боргу до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів вважає за доречне в даному контексті звернути увагу на висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 26.02.2019 у справі №904/2960/18, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 29.01.2018 №904/10745/16, від 07.02.2018 № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 21.03.2018 у справі № 905/403/17 щодо ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а саме на те, що її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов (в т.ч. включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Закону.
При цьому виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Таким чином, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.
Як свідчать матеріали справи, останній платіж на погашення суми основного боргу відповідачем здійснено 31.10.2016, тобто до 30.11.2016, коли набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Отже, враховуючи, що заборгованість, на яку позивачем нарахована пеня та 3% річних, погашена відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, колегія суддів апеляційного суду зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих 2 090,81 грн пені та 170,84 грн 3 % річних.
Також, у розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Камета», діяльність відповідача полягає у комплексному обслуговуванні об'єктів.
Разом з тим, пунктом 1.2. договору № 3227/16-ТЕ-23 постачання природного газу від 21.12.2015 встановлено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Наявність чи відсутність відповідної ліцензії, у даному випадку, не впливає на статус відповідача як теплогенеруючої організації, оскільки ліцензуванню, у відповідності до аб. 3 п. 3 ч. 1 статті 3 та статті 7 «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема, не підлягає вироблення теплової енергії для власних цілей.
Відтак, колегія суддів вважає, що господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів дійшов правомірного висновку про відмову в позові.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/914/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 256, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/914/20 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська