Справа № 466/8353/20
09 грудня 2020 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Семків Х.І.,
справа №466/8353/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.05.2016 року у розмірі 13910,90 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.05.2016 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повному обсязі надав відповідачу кошти у розмірі визначеному у Кредитному договорі.
В порушення умов кредитного договору, ст 509, 525, 526, 629,1054 ЦК України, відповідач - ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків та допустила заборгованість перед позивачем, яка станом на 09.09.2020 становить 13910,90 грн., яка складається з наступного:
- 9337,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 9337,13 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 666,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 3907,58грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 УК України;
- 0,00грн. - нарахована пеня;
- 0,00 грн. - нарахованої комісії.
Відповідач не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити за участю сторін.
Ухвалою суду від 09.12.2020 вирішено проводити заочний розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В поданій до суду заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не прибула повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, та повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, що повернулося на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву нею подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить висновку.
Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та уклала кредитний договір про надання банківських послуг б/н від 19.05.2016 року.
14.06.2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»).
З наданих банком розрахунків заборгованості, якими позивач обгрутнтовував свої вимоги вбачається, що станом на 09.09.2020 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 9337,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9337,13 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 666,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3907,58грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 УК України;
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд встановив, що 19.05.2016 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Анкета-заява не містить відомостей суму кредитного договору, розмір та ставка нарахування процентів, як це зазначено в позові.
Крім того позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування відповідною платіжною карткою. Підпис проставлений у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг значно відрізняється від підпису в паспорті громадянина України ОСОБА_1 .
Посилання позивача на анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості як підставу для задоволення своїх вимог, на думку суду, не є належними та допустимими доказами, оскільки на вищезгаданій анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутня інформація про отримання кредиту у певному розмірі і позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження перерахування на картковий рахунок кредитних коштів чи отримання останніх у будь-який інший спосіб.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачці кредитної картки та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачці не є можливим. Відтак, суд дійшов переконання, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.
Покликання позивача на долучений до позовної заяви підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту не підтверджує факту отримання відповідачкою від позивача кредитних коштів і в якому розмірі. Слід звернути увагу, що інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту яка міститься на аркуші підписаному ОСОБА_1 не містить відомостей щодо отримання нею кредиту на певних умовах.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг.
В той же час, АТ КБ «ПриватБанк» не надано в суді першої інстанції доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування.
В позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що наявна анкета-заява про приєднання відповідача до умов та Правил надання банківських послуг, в якій виражена згода останнього з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять договір про надання банківських послуг, під чим зокрема стоїть підпис останнього.
Цим підписом відповідачка засвідчила, що їй були надані для ознайомлення в письмовому вигляді умови та правила надання банківських послуг.
Однак, самі умови та правила надання банківських послуг не містять жодних відміток відповідачки ОСОБА_1 щодо ознайомлення із ними, або підпису позичальника щодо згоди із ними.
Відсутність підпису відповідачки на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачкою.
Окрім цього, із Анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 19.05.2016, неможливо встановити на отримання яких саме банківських послуг було волевиявлення відповідачки. Анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на прохання відповідачки отримати саме кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом та порядок розрахунків щомісячного платежу; підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачкою певної кредитної картки.
До позовної заяви не додано Пам'ятку клієнта або Довідку про умови кредитування, як це передбачено Умовами і Правилами надання банківських послуг, які підписані відповідачем.
Приєднані до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також відповідачкою не підписані та містять інформацію щодо чотирьох кредитних карт «Універсальна» по кожній з яких встановлено різні базові ставки та пеня. Неможливо встановити тип карти, отриманої відповідачкою, і з розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 342/186/17 (провадження № 14-131цс19) у Постанові від 03 липня 2019 року зазначала, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При таких обставинах та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та правила банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов договору та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зважаючи на встановлені обставини, надана позивачем Анкета-заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору, і такий договір не містить жодних істотних умов, необхідних для договорів кредиту та жодних умов, за якими сторони досягли згоди суми кредиту (кредитного ліміту), строків повернення кредиту, відсоткової ставки та форми сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, за доведеності факту користування коштами позивача, банк не позбавлений права звертатись до суду з позовом у порядку ст.1212 ЦК України за поверненням майна, набутого без достатньої правової підстави.
Таким чином, анкета заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг містить дані про суму кредитного ліміту, який суперечить даним в позові, відсутні дані про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Відтак, суд дійшов переконання, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 703/3063/18 від 27 березня 2020 року.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, відмовляючи у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,
у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.06.2016 року - відмовити.
Позивач: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_1 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,буд.1Д
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення виготовлений 09.12.2020.
Суддя П. С. Невойт