Справа № 457/1141/20
провадження №2/457/251/20
14 грудня 2020 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Мазурик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають у шлюбних відносинах з 04 лютого 1994 року. У шлюбі народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою. Спільне життя з відповідачкою протягом останніх двадцяти років погіршувалося і не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними і систематичну відсутність відповідачки в сім'ї через виїзд за кордон. На даний час місце перебування відповідачки йому не відоме, у неї власні погляди на життя і будь які спроби до примирення позитивних результатів не дало. Просить шлюб розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, до суду звернувся з заявою, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги просить задоволити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час, місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що сторони 04 лютого 1994 року зареєстрували шлюб у Стебницькій міській раді Львівської області, актовий запис № 10, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим повторно 24 вересня 2020 року.
З позовної заяви встановлено, що подружнє життя у сторін фактично припинилось, не ведуть спільного господарства, шлюб існує лише формально, а тому подальше його збереження є неможливим. Причиною розпаду сім'ї є відсутність наміру зберігати шлюб.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами фактично розпався, сторони не підтримують подружніх відносин, відновлення сім'ї неможливе та суперечить інтересам сторін, а тому суд приходить до переконання, що вимоги позивача є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Суд вважає, що шлюб слід розірвати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 110-112 СК України, суд,-
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 04 лютого 1994 року у Стебницькій міській раді Львівської області, актовий запис № 10.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя: В. І. Марчук