Єдиний унікальний номер: 448/748/20
Провадження № 2/448/465/20
05.11.2020 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Мриц Н.І.,
з участю представника позивача - адвоката Голубінки Л.В.
та представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей,
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14.06.2010 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання їх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 700 гривень (по 350 грн. на кожну дитину) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Зазначає, що з часу ухвалення судом зазначеного судового рішення погіршилося її (позивачки) майнове становище, оскільки діти підросли, а з віком потреби дитини зростають. Крім того, дочка ОСОБА_6 закінчила школу та готується поступати до вищого навчального закладу, що відповідно також вплинуло на збільшення витрат на утримання дітей.
З огляду на наведене, просила суд постановити рішення, яким збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_3 в її користь на утримання неповнолітніх дітей дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 3000 грн. (по 1500 грн. на кожну дитину) щомісячно.
Ухвалою від 31.07.2020р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_3 скерував на адресу суду письмову заяву, в якій вказав, що просить здійснювати розгляд даної справи за його відсутності, однак за участю його представника ОСОБА_1 .
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги ОСОБА_2 просить задовольнити частково, зокрема збільшити розмір аліментів на утримання дітей - до 1/3 частки доходу відповідача ОСОБА_3 . Також покликається на наступні обставини: позивачка документально не підтвердила обставин, на які така покликається в підтвердження погіршення її майнового становища; відповідач, окрім аліментів, надає дітям іншу майнову допомогу, зокрема надає кошти на різні їхні потреби, забирає їх на відпочинок; позивачка як матір дітей зобов'язана забезпечувати всі їхні потреби, в тому числі майнові; відповідач пропонував позивачці врегулювати спір в досудовому порядку шляхом укладення відповідної нотаріальної угоди, однак така категорично відмовилась; у зв'язку з поданням позивачкою даного позову відповідач відмовив в проханні дочки ОСОБА_6 про надання їй 8000 грн. для навчання у вищому навчальному закладі, однак така його відмова пов'язана виключно з принциповою позицією позивачки у вирішенні питань щодо потреб дітей та не свідчить про його (відповідача) відмову взагалі надавати дочці кошти на поступлення у ВУЗ; відповідач як батько дітей не заперечує щодо збільшення розміру аліментів, але не до того розміру, про який просить позивачка; відповідач працює водієм в ТзОВ «ЛАТП-14631» та його заробітна плата є мінімальною, такий не має у власності нерухомого майна, дорогих автомобілів чи інших джерел для отримання коштів; після розірвання шлюбу відповідач не подавав позову про поділ майна, нажитого за час шлюбу з позивачкою, а залишив таке позивачці та дітям.
Позивачка ОСОБА_2 подала клопотання про приєднання до матеріалів справи ряду документів на підтвердження обставин щодо навчання дочки ОСОБА_6 в НУ «Львівська Політехніка» та понесених нею витрат у зв'язку з навчанням дочки в вищому навчальному закладі, факту укладення нею (позивачкою) іншого шлюбу. Також у вказаному клопотанні надала пояснення, у яких покликалась на наступні обставини: що на її (позивачки) утриманні перебувають її батьки, які є пенсійного віку; у зв'язку з збільшенням цін на продукти харчування, на непродовольчі товари, на житлово-комунальні, транспортні та інші види послуг збільшились її (позивачки) витрати на задоволення щомісячних потреб дітей, відтак погіршилось її майнове становище; відповідач є працездатним та за своїм станом здоров'я може отримувати дохід, необхідний для сплати аліментів у більшому розмірі.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Голубінка Л.В. в судовому засіданні зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги, просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_3 на утримання дітей - до 3000 грн. (по 1500 грн. на кожну дитину) щомісячно. Вказала, що розмір аліментів, визначений попереднім судовим рішенням, не є достатнім для належного утримання дітей, оскільки старша дитина сторін розпочала навчання у вищому навчальному закладі, у зв'язку з чим збільшились витрати на її утримання, а крім того збільшились ціни на продукти харчування, на непродовольчі товари, на житлово-комунальні, транспортні та інші види послуг, що також призвело до збільшення витрат позивачки на задоволення щомісячних потреб дітей та відповідно призвело до погіршення її майнового становища.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги в частині способу стягнення аліментів у збільшеному розмірі саме в твердій грошовій сумі - заперечила. Ствердила, що відповідач згідний на збільшення розміру аліментів та спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки його доходу щомісячно, а не в твердій грошовій сумі по 3000 грн. щомісячно як просить позивачка. Також просить врахувати те, що доходи позивачки перевищують доходи відповідача; твердження позивачки про перебування на її утриманні батьків пенсійного віку не відповідають дійсності, оскільки позивачка та її батько ОСОБА_8 є фізичними-особами підприємцями та отримують дохід з підприємницької діяльності; станом на даний час відповідач немає заборгованості перед позивачкою по сплаті аліментів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторони відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано (актовий запис про розірвання шлюбу №60 від 03.08.2010р.).
Від шлюбу в сторін народилися діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14.06.2010 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_9 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 700 гривень (350 грн. на кожну дитину) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Діти сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з матір'ю, позивачкою ОСОБА_2 , яка несе витрати на їх утримання.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, що стосуються обов'язку батька та матері утримувати дитину, які регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (надалі - СК України).
Як відомо із змісту ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З наведеного вбачається, що особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Звертаючись до суду із позовом про зміну розміру аліментів - збільшення розміру таких, позивачка ОСОБА_2 в позовній заяві як на підставу такого збільшення відповідно до ст.192 СК України, покликалась на погіршення майнового становища одержувача аліментів, збільшення витрат на утримання дітей. В подальших письмових заявах представник позивачки зазначала і про зміну сімейного стану позивачки.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Таким чином, при вирішенні даного спору, суд виходить з наступних обставин, зокрема: що з моменту винесення судового рішення від 14.06.2010р. погіршилося матеріальне становище одержувача аліментів, так як зросли її витрати на утримання дітей. Зокрема, старша дитина сторін стала студенткою НУ «Львівська Політехніка», де навчається на платній формі. Крім того, у зв'язку з інфляційними процесами в державі зросли ціни на харчові та промислові продукти, ліки тощо, а діти підростають та потребують у зв'язку з цим значно більших витрат на своє утримання. Крім того, підвищився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Також змінилося сімейне становище одержувача аліментів ОСОБА_10 , яка 30.10.2019р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 . Суд враховує і те, що відповідач є особою працездатного віку, на час ухвалення попереднього судового рішення про стягнення аліментів такий не мав постійного місця праці, натомість його майнове становище змінилося та на даний такий є офіційно працевлаштованим - працює водієм в ТзОВ «ЛАТП-14631», отримує заробітну плату, а також те, що сторона відповідача частково визнала даний позов, висловивши свою часткову згоду на збільшення розміру аліментів.
Суд не приймає до уваги доводів позивачки ОСОБА_2 з приводу того, що на її утриманні перебувають батьки пенсійного віку - ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з тих підстав, що матеріалами справи підтверджено, що батько позивачки - ОСОБА_8 є фізичною особою - підприємцем та отримує дохід від ведення підприємницької діяльності.
Частиною другою статті 182 СК України, до якої внесено зміни Законом України № 2037-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020р. по 30.06.2020 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 2218 грн., з 01.07.2020р. - 2318 грн., а з 01.12.2020р. - 2395 грн.
Стягнення з особи аліментів на утримання дитини у розмірі меншому за мінімальний розмір, встановлений статтею 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.
Крім того, батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Суд вважає, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають сумнівів у суду. За таких умов, незначну за розміром протягом тривалого часу фактичну матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.
Виходячи з наведеного, враховуючи найкращі інтереси дітей, необхідність захисту права дитини на належне утримання, з урахуванням їх віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що слід збільшити розмір аліментів, стягуваних за рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14.06.2010 року із ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_2 на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 2400 (двох тисяч чотирьохсот) гривень, тобто до 1200 (однієї тисячі двохсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі.
На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, а також беручи до уваги предмет позову, визначений як збільшення аліментів у конкретній твердій грошовій сумі, аліменти у твердій грошовій сумі 1200,00 грн. на кожну дитину протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який буде близьким до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, тож враховуватиме й позицію відповідача в справі, який фактично не заперечував підставності заявленого до нього позову про збільшення аліментів, а лише частково не погоджувався з визначеним позивачкою розміром аліментів.
Такі аліменти узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини, підстав для відступу від якого не встановлено і не доведено. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
Щодо доводів сторони позивача з приводу заперечення стягнення аліментів у збільшеному розмірі в твердій грошовій сумі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
З правового аналізу норм, передбачених ст.ст. 183, 184, 192 СК України вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, ст.192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Відтак, з урахуванням норм Сімейного Кодексу України, де право вибору способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі або в частині від заробітку (доходу), законодавчо закріплене виключно за тою особою, яка звертається до суду із такими вимогами, тобто за позивачем, враховуючи заяву одержувача аліментів ОСОБА_2 про визначення (збільшення) розміру аліментів на утримання дітей саме в твердій грошовій сумі, суд приходить до переконання про доцільність стягнення аліментів у збільшеному розмірі саме в твердій грошовій сумі.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, у новому (збільшеному) розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає до часткового задоволення.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При подачі позову до суду, позивачкою ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Оскільки позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 задоволено частково (на 80%), то на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 672,64 грн. (840,80 грн.*80%).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішення Мостиського районного суду Львівської області від 14.06.2010р.
Стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень, тобто по 1200 (одній тисячі двісті) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 64 коп. сплаченого нею судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженка, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.В. Кічак