Справа №463/11993/20
Провадження №1-кс/463/6441/20
11 грудня 2020 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , що погоджене прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140040001413 від 10 грудня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12020140040001413 від 10 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України в межах якого встановлено, що 10.12.2020 приблизно о 00:30 год. між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_7 , у ході якого ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з мотивів неповаги та з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір, із застосуванням предмета схожого на ніж, наніс один удар в область черевної порожнини потерпілого. Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 був доставлений у хірургічне відділення комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги із діагнозом: ушкодження печінки, проникаюче ножове поранення живота, гемоперетон 2.5 л. та колото-різана рана лівого ліктевого суглоба. Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 дані тілесні ушкодження є небезпечними для життя, а тому відносяться до тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. 10.12.2020 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбачено ч.2 ст.121 КК України.
Слідство вважає, що з врахуванням інкримінованого останньому тяжкого злочину, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інший злочин, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що застосування щодо нього такого виду запобіжного заходу як домашній арешт забезпечить його належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження. Застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливлює запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, пояснила, що на її думку необхідність обрання домашнього арешту є обґрунтованою та підтверджується зібраними у справі доказами.
Підозрюваний у судовому засіданні з обґрунтованістю підозри погодився. Також не заперечує проти запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Проте зазначив, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 з фактичною дружиною, орендує житло, договір оренди до липня 2021 року.
Захисник у судовому засіданні не заперечив проти застосування щодо підозрюваного запобіжного захожу у виді домашнього арешту, проте просить визначити такий за фактичним місцем проживання, оскільки за місцем реєстрації проживає його сестра, яка є свідком у провадженні, а потерпілий - сусід.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування №12020140040001413 від 10 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України в межах якого встановлено, що 10.12.2020 приблизно о 00:30 год. між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_7 , у ході якого ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно, з мотивів неповаги та з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , із застосуванням предмета схожого на ніж, наніс один удар в область черевної порожнини потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження.
Як вбачається із копії повідомлення про підозру, ОСОБА_5 було 10 грудня 2020 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, №300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема: протоколом огляду місця події, рапортами працівників поліції, допитами свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом затримання ОСОБА_5 , а також речовими доказами по даному кримінальному провадженню. Окрім цього, на даному етапі слідства стороною захисту обґрунтованість підозри не заперечується.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.2 ст.181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 на даному етапі слідства обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. А тому враховуючи обставини справи, слідчий суддя погоджується із доводами слідства, що є підстави вважати, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що на даний момент досудове розслідування триває, з метою виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених ст.177 КПК України, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; прихожу до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, а тому щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов'язків: 1) прибувати до слідчого у даному провадженні, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) утримання від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
При цьому суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що домашній арешт підозрюваному слід обрати за місцем фактичного його проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де він проживає із фактичною дружиною ОСОБА_11 , її дітьми, а не по місцю його реєстрації, де за словами підозрюваного проживає його сестра, яка є свідком, з якою він на час слідства не повинен спілкуватись, разом з тим офіційно орендують квартиру по АДРЕСА_4 , на підтвердження чого надав копію договору оренди.
Керуючись вимогами статей 176-179, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого у даному провадженні, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утримання від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали становить два місяці з часу проголошення ухвали 10 грудня 2020 року о 03:25 по 09 лютого 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 16 грудня 2020 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1