Справа №463/11786/20
Провадження №1-кс/463/6339/20
18 грудня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні його потерпілим , -
До суду надійшла ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні його потерпілим .
Скаргу мотивує тим, що ним була подана заява про вчинення кримінального правопорушення. Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва були внесені відомості до ЄРДР 11.11.2020 року була винесена постанова про відмову у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні № 42020000000001341. Вважає таку постанову неправомірною, оскільки вказаними кримінальними правопорушеннями йому була спричинена як матеріальна,так і моральна шкода, а відтак вимушений звернутися з скаргою в суд, просить скаргу задоволити.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задоволити. Крім того, подав документи, що на його думку, свідчать про завдання йому шкоди, адже вказаним злочином його було позбавлено майна та спричинено моральну шкоду, про що свідчать і відомості,які вказані в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 18 серпня 2020 року винесену у кримінальному провадженні №12013150090001476
Слідчий ТУ ДБР у м. Львові в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги. Вважає, що жодної майнової та моральної шкоди у даному кримінальному провадженні скаржнику не спричинено, а відтак вважає постанову законною та обґрунтованою
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів скарги, матеріалів кримінального провадження та постанови про відмову у визнанні потерпілим, ОСОБА_3 звертався з заявою про вчинення стосовно державного майна кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, включаючи і майна, яке знаходилося у його особистій оренді та його власного, однак згідно постанови слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові йому було відмовлено, оскільки він не довів фактів спричинення ні матеріальної, ні фізичної, а ні моральної шкоди.
У відповідності до п.33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України та п.44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст.. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності,яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Зважаючи на той факт, що у заяві про вчинення злочину та з матеріалів самого кримінального провадження досліджених в судовому засіданні вбачається ймовірність завдання йому матеріальної та моральної шкоди згаданим кримінальним правопорушенням, та враховуючий той факт, що вказане кримінальне провадження є похідним від провадження за № 12013150090001476 у якому він був визнаний потерпілим, оскільки були встановлені факти спричинення йому матеріальної та моральної шкоди кримінальним правопорушенням, керуючись принципом змагальності, вважаю, що скаргу слід задоволити.
Керуючись вимогами статей,22,26,220,221,303,306,309,372 КПК України, -
ухвалив:
Скаргу задоволити.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42020000000001341 від 22.07.2020 року .
Зобов'язати слідчого ТУ ДБР у м. Львові який проводить досудове розслудвання у вказаному кримінальному провадженні повторно розглянути питання про визнання ОСОБА_3 потерпілим із врахуванням обставин зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1