Справа № 462/6960/20
іменем України
20 листопада 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
фізичної особи підприємця, ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст. 41 КУпАП, -
ОСОБА_1 у період з грудня 2020 р. по 19.08.2020 р. порушила вимоги законодавства про працю, а саме: працівник ОСОБА_2 подала заяву на звільнення з роботи за власним бажанням 11.08.2020 року, однак відповідно до наказу №КЗ-9 від 11.08.2020 рокузвільнена з роботи 19.08.2020 року, тобто менше ніж за два тижні, чим порушила вимоги частини першої статті 38 КЗпП України; окрім того, графік надання відпусток за 2020 р. не доведений до відома всіх працівників, чим порушила вимоги частини четвертої статті 79 КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.41 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 визнала свою винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, підтвердила обставини скоєного правопорушення та просила суворо не карати. Запевнила, що в подальшому таке не повториться.
Відповідальність за ч.1 ст.41 КУпАП настає за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник .
Відповідно до ч.4 ст. 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши інші матеріали справи, вважаю, що у її діях наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №ЛВ26579/894/АВ/П/ПТ від 03.11.2020 року, актом інспекційного відвідування №ЛВ26579/894/АВ від 03.11.2020 року, заявою від 11.08.2020 року, наказом № к3-9 про припинення трудового договору, графіком відпусток.
Накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, особу правопорушниці, яка щиро розкаялася у скоєному, що є обставиною, яка пом'якшує відповідальність, обставини, які обтяжують відповідальність відсутні, тому покарання їй слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Із врахуванням наведеного із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 гривень.
Керуючись статтями 40-1, 41, 221, 248, 249, 251, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя Іванюк І.Д.