Справа № 442/7751/20
Провадження №3/442/3183/2020
Іменем України
18 грудня 2020 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Нагірна О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173 -2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 21.10.2020 о 13.30 год. по місцю свого проживання вчинив конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , під час якого виражався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкоди психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив домашнє насильство, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серія АПР18 № 705352.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду належним чином. Вжиті заходи попри їх об'ємність не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності мала б бути у силу вжитих заходів судом поінформована про цей процес, який здійснюється в Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області у відношенні неї безпосередньо у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, також не минучість даного процесу в цьому місцевому суді була зрозуміла особі з моменту складання протоколу, так як у ньому прямо указано, що розгляд справи відбуватиметься саме у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, однак бажання брати у ньому безпосередню участь не виявила.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
У зв'язку з цим суд вважає, що наведена поведінка учасників процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи. Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду ефективної протидії.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно Суд в цій справі забезпечивши право особи, що притягається до адміністративної відповідальності приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, уживши всеохоплюючих заходів для поінформованості її про даний процес та ураховуючи її поведінку, яка, як, уже відмічалося, судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, уважає за можливе завершити розгляд провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
З письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що в цей день виник конфлікт з її співмешканцем ОСОБА_1 , який супроводжувався нецензурною лайкою та словесними погрозами.
Згідно із ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту даної статті випливає, що протиправні дії особи повинні нести фізичний, психологічний чи економічний характер, а їх результатом має настання шкоди психічному або фізичному здоров'ю іншої особи.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення домашнього насильства.
Однак зміст протоколу не містить зазначення діяння, яке було вчинено ОСОБА_1 стосовно потерпілої, за передбаченими ч.2 ст.173 КУпАП видами: фізичного, психологічного чи економічного характеру з їх конкретизацією відповідно до диспозиції цієї статті.
Водночас у змісті протоколу не зазначено, яку саме шкоду здоров'ю потерпілої було завдано, а короткострокова сімейна суперечка не свідчить про заподіяння якоїсь, передбаченої ст.173- 2 КУпАП шкоди. При цьому доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення насильства в сім'ї не здобуто і до протоколу не приєднано.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Разом з тим, подані матеріали не містять належних доказів (в розумінні ст.ст. 251, 283,284 КУпАП), що останій раніше притягався до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і вчинив правопорушення повторно. Слід звернути увагу, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить, що особа була піддана адміністративному стягненню і відповідна постанова набрала законної сили.
Наведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247; ч.1 ст. 173-2, ст. 284 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Дрогобицького міськрайонного суду.
Суддя Нагірна О.Б.