Справа № 442/7220/20
Провадження №3/442/2976/2020
Іменем України
03 грудня 2020 року суддя Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 029537 від 07.11.2020: 07.11.2020 року 16-50 хв. в с.Дережичі по вул..Молодіжна, водій ОСОБА_1 керував мопедом Спарк б/н, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку проводився в присутності двох свідків з використанням приладу «Драгер 8110», чим порушив вимоги п.2.9а ПДР.
Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 свою провину у скоєному не визнав, вказуючи зокрема на те, що він керуючи мопедом не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а огляд на стан алкогольного сп'яніння йому було проведено за допомогою приладу «Драгер 8110», результати якого не можуть бути визнані допустимим доказом. Зокрема вказав на те, що прилад «Драгер 8110» не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, що відповідно до вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1413/27858 та положень ч.2 ст.266 КУпАП унеможливлювало використання цього приладу працівниками поліції. Просить провадження у справі закрити на підставі ст.. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. ст. 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним здійснене в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначене вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, вважаю за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження приходжу до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у вину поставлено керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.9 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, відповідно до п.6. розділу I, п. 1 розділу II Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський, на місці зупинки транспортного засобу, проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 22 Розділу III Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП зазначених вимог закону у повній мірі не дотримались.
Так, вимоги, які поширюються на медичні вироби та допоміжні засоби до них, а також встановлюють умови введення їх в обіг та / або експлуатацію і проведення процедури оцінки відповідності, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів».
Відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2017 року № 122, Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за ведення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг. Орган з оцінки відповідності інформує, зокрема Держлікслужбу про всі видані, змінені, доповнені, тимчасово припинені, відкладені або відхилені сертифікати відповідності.
Відповідно до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення Газоаналізатор «Drager 8110» взагалі не значиться, дозвіл на його застосування виданий МОЗ або Держспоживстандартнаглядом, також відсутній, технічний прилад марки «Drager 8110», не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України.
Із урахуванням викладеного, огляд ОСОБА_1 , проведений із порушенням вимог Інструкції та положень ст.266 КУпАП, у зв'язку із чим, результати проведеного огляду не могли бути використані судом, як беззаперечний доказ вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Згідно з ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи принцип адміністративного судочинства - змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, інспектором поліції не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, зокрема не було з'ясовано всі фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Так відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування та докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Водночас постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Суд враховує те, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення вказані свідки, однак жодних пояснень до матеріалів справи не долучено.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом витлумачені на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України є обгрунтованим вважати таким, що не може бути визнаним належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий документ містить в собі лише сумніви, припущення та домисли. Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, адже не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, є необгрунтованим.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП,- провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП вважаю, провадження по справі закрити, у зв"язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284 ч.1 п.3, 284 ч.2 КпАП України, суддя -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.В. Крамар