441/2/20 2/441/308/2020
27.11.2020 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Малахової - Онуфер А.М.
з участю секретаря судових засідань Чорного О.С.
позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, третя особа військова частина НОМЕР_1 про виселення із службового житлового приміщення, -
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із займаного службового житлового приміщення на АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення та зобов'язання ОСОБА_3 здати таке, а КЕВ м. Львова прийняти і видати довідку про забезпечення житлом мотивуючи тим, що на час проходження військової служби у Збройних силах України на посаді начальника відділення спеціального призначення відділу спеціального призначення Західного територіального управління Війської служби правопорядку 27.06.2007 отримав ордер на право зайняття разом з членами сім'ї і зокрема дружиною ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що у травні 2009 року вибув до нового місця служби в м. Рівне, де й надалі проходить військову службу, при цьому дружина з дітьми залишилися проживати у спірній службовій квартирі, що 23.06.2011 шлюб з ОСОБА_3 - розірвано, на його прохання звільнити службове житло, колишні члени сім'ї - не реагують, а КЕВ м. Львова - жодних дій щодо їх виселення - не вживає, у зв'язку з чим він позбавлений права на отримання житла за новим місцем служби. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 29.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Позивач в суді вимоги підтримав з мотивів викладених у заяві, пояснив, що з серпня 1988 року проходив службу у Збройних силах України та перебував у в/ч НОМЕР_2 м. Кам'янка-Бузька Львівської області на квартирному обліку, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень, що 26.04.2007 отримав від Міністерства оборони України службове житло - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та на підставі ордеру №17 вселився у таку із сім'єю у складі 4-ох осіб, що у травні 2009 року вибув на нове місце служби у м. Рівне, а дружина ОСОБА_3 , яка мала обов'язок звільнити квартиру у 2-ох місячний строк після розірвання у 2011 році шлюбу, з його згоди залишилася проживати разом з дітьми у квартирі та у 2012 році переоформила на себе особовий рахунок кімнати, що 02.10.2015 він знятий з реєстрації у квартирі в АДРЕСА_1 та зареєстрований 03.03.2016 при в/ч НОМЕР_3 на АДРЕСА_3 , що за новим місцем служби йому відмовлено у постановці на квартирний облік в загальну чергу, а також в списки на першочергове отримання жилих приміщень, як учасника бойових дій через нездачу ним службового житла за попереднім місцем служби, що відповідачі своїми діями (бездіяльністю) перешкоджають йому реалізувати право на отримання житла за новим місцем проходження військової служби, відтак він змушений звернутися в суд за захистом своїх прав та інтересів. Про розірвання шлюбу та відповідно про обов'язок ОСОБА_3 виселитись із службового житла у 2-ох місячний строк після розірвання у 2011 році шлюбу, а також про свій дозвіл у 2012 році на переоформлення на відповідачку особового рахунку квартири, військову частину або ж КЕВ м.Львова не повідомляв, до військової частини НОМЕР_1 або до КЕВ м. Львова, з приводу їх виселення, не звертався. Просить позов задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у відзиві від 22.04.2020 та в судовому засіданні позов заперечив, пояснив, що у 2007 році позивачу, як військовослужбовцю видано ордер на вселення в службове приміщення - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_1 (основний квартиронаймач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени сім'ї), а 15.11.2012 із його згоди, надано дозвіл ОСОБА_3 на переоформлення особового рахунку цієї кімнати на її ім'я, у зв'язку з вибуттям основного відповідального квартиронаймача до іншого місця проживання, відтак довірителька разом з дітьми на законних підставах користуються таким службовим жилим приміщенням, зазначена квартира є їхнім «житлом» в розумінні ст. 8 Конвенції, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки контроль за вивільненням службових жилих приміщень покладається на командирів військових частин та начальників КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району й такі відповідно вправі звернутися до суду з позовом про виселення відповідачів із займаного ними службового житла. Просить у позові відмовити.
ОСОБА_5 у заяві від 26.11.2020 позов заперечив, просив про розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_4 , яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила.
Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Безушко О.І. у клопотанні від 25.11.2020 просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з неправильно обраним позивачем способом захисту цивільного права, судове засідання проводити за його відсутності (а.с. 141, 162).
Представник війської частини НОМЕР_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачки, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі - Порядок в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За положеннями п. 7 Порядку, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Відповідно до п.14 Порядку, службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні.
Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї дають письмове зобов'язання про звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.
Із пояснень позивача в суді, із змісту довідки військової частини НОМЕР_4 № 501/817 від 06.11.2017, витягу з послужного списку № 52 від 28.03.2016 та витягу із наказу №6 від 10.04.2020 вбачається, що ОСОБА_1 з серпня 1988 року по квітень 2020 року проходив військову службу у складі Збройних сил України, за період служби постійним житлом не забезпечувався, нерухомого майна на території України - не має (а.с. 40-42, 131).
Згідно довідки № 65 від 27.08.2004, ОСОБА_1 у період з серпня 1992 року по вересень 2011 року перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 м. Кам'янка-Бузька Львівської області, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень (а.с. 43).
18.01.2007, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про бажання проживати із членами сім'ї у службовому жилому приміщенні на АДРЕСА_1 , командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 видано розпорядження про підготовку начальником штабу наказу про виділення службового жилого приміщення та внесення означеної квартири в Книгу обліку службових жилих приміщень частини, а також про оформлення КЕВ м. Львова документів на закріплення вищеозначеної квартири за ОСОБА_1 та видачу йому спеціального ордеру (а.с. 119).
26.04.2007, начальником Західного територіального управління військової служби Криштуном І.Л., видано наказ №121 про надання ОСОБА_1 службового жилого приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 на сім'ю з чотирьох осіб, загальною площею 75, 6 кв.м., з них житлова - 42,7 кв. м. (а.с. 44).
Із змісту заяви від 18.01.2007 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з особливостями договору найму службового жилого приміщення ознайомлені та зобов'язались їх дотримуватись (а.с. 119).
27.06.2007, ОСОБА_1 , як основному квартиронаймачу виконавчим комітетом Городоцької міської ради Львівської області видано ордер № 17 на право зайняття службового житла на АДРЕСА_1 у складі 4-ох осіб: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (дочка) та ОСОБА_5 (син) (а.с. 45).
Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, зобов'язана звільнити надане їй житлове приміщення у передбачених законом випадках.
Із пояснень позивача в суді, із витягу з послужного списку № 52 від 28.03.2016 вбачається, що останній у травні 2009 року переведений до нового місця служби у м. Рівне, там житла не отримував, на квартирному обліку в Рівненському гарнізоні не перебував, тимчасово проживав при військовій частині НОМЕР_3 на АДРЕСА_3 , що дружина ОСОБА_3 з дітьми залишилися проживати у спірній службовій квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 41-42).
Згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23.06.2011, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано (а.с. 46).
Відповідно до п. 3.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011, колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають у службовому приміщенні після розірвання шлюбу, підлягають виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 33 Розділу 3 Постанови Ради Міністрів УРСР N 37 «Про службові жилі приміщення» від 4 лютого 1988 року, наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї користуються також іншими правами і несуть інші обов'язки, передбачені правилами про договір найму жилого приміщення, за винятками, викладеними нижче.
До користування службовими жилими приміщеннями не застосовуються правила: про бронювання жилого приміщення; про обмін жилого приміщення, в тому числі з наймачем іншого службового жилого приміщення; про зміну договору найму жилого приміщення. Наймач службового жилого приміщення, який має зайву жилу площу понад установлені норми, не користується правом, передбаченим статтею 90 Житлового кодексу УРСР, але може вимагати надання меншого службового жилого приміщення. При проведенні капітального ремонту наймачеві не надається в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення, але може бути надане інше службове жиле приміщення.
Відповідно до п. 2.18 Інструкції, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції, надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей здійснюється після здавання ними жилої площі, отриманої від МО України, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання), крім тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Як ствердив ОСОБА_1 в суді, відповідачка ОСОБА_3 після розірвання 23.06.2011 шлюбу, обов'язку щодо звільнення, у 2-ох місячний строк, службового житла не виконала та залишилась проживати з дітьми у квартирі АДРЕСА_2 , з його згоди.
Більше того, ОСОБА_1 , будучи знятий 02.10.2015 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 та 16.09.2011 з квартирного обліку у Львівському гарнізоні, службове жиле приміщення не здав, всупереч п. 33 Розділу 3 Постанови Ради Міністрів УРСР N 37 «Про службові жилі приміщення» від 4 лютого 1988 року, на ім'я міського голови 04.11.2012 подав заяву, по суті про зміну договору найму службового жилого приміщення на ОСОБА_3 (а.с. 98).
15.11.2012, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , виконавчим комітетом Городоцької міської ради Львівської області прийнято рішення №1478 про дозвіл ОСОБА_3 на переоформлення договору найму службової квартири та внесення змін до облікових документів КП «Міське комунальне господарство» (а.с. 99).
Із пояснень представника ОСОБА_2 в суді, із довідки КП «Міське комунальне господарство» №257 від 26.02.2020 вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживає та зареєстрована з дітьми у квартирі АДРЕСА_2 , є основним квартиронаймачем означеного службового жилого приміщення (а.с. 100).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_4 № 513 станом на 09.11.2017, на утриманні ОСОБА_1 значиться сім'я в складі дружини ОСОБА_7 ,1973р.н., дочки ОСОБА_8 , 1995р.н., сина ОСОБА_9 1998р.н., дочки дружини ОСОБА_10 2002р.н. та матері ОСОБА_11 , 1945р.н. (а.с. 47-48).
23.06.2016, на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_4 , старшому офіцеру відділу цивільно-військового співробітництва управління військової частини НОМЕР_4 полковнику ОСОБА_1 у постановці на квартирний облік в загальну чергу, а також в списки на першочергове отримання жилих приміщень, як учаснику бойових дій - відмовлено в зв'язку з відсутністю документів і зокрема довідки про незабезпечення житлом в період проходження служби з 06.04.2015 по 09.02.2016 роки (а.с. 49).
Із змісту листів командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 №2/6097 від 15.11.2017, а також начальника КЕВ м. Львова ОСОБА_13 №5845 від 06.11.2017, ОСОБА_1 роз'яснено порядок здачі службової квартири АДРЕСА_2 у відповідності до п. 3.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 (а.с. 50, 51).
Так, відповідно до п. 3.10, п. 3.15 Інструкції, службове жиле приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця).
У випадку здачі військовослужбовцем службового житла, КЕВ (КЕЧ) району зобов'язаний прийняти службове жиле приміщення за актом приймання-передавання, до якого додаються дефектний акт квартири та довідка про сплату квартирної плати та комунальних послуг за останніх три місяці. Після цього військовослужбовцю видається довідка (додаток 4).
Тобто обов'язок здати службове жиле приміщення, покладається на військовослужбовця, якому таке приміщення надавалось у встановленому законом порядку.
При цьому, згідно із п. 3.16 Інструкції, колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають у службовому приміщенні після розірвання шлюбу, підлягають виселенню із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу.
Між тим, як ствердив позивач в суді, до командування військової частини НОМЕР_1 або ж КЕВ м. Львова, на обліку в яких перебуває спірне жиле приміщення, з приводу виселення колишніх членів сім'ї, у продовж 2011-2017рр. - не звертався, про свою згоду на проживання колишніх членів сім'ї, які залишились проживати у службовому приміщенні після розірвання шлюбу, а також про дозвіл на переоформлення у 2012 році на ОСОБА_3 особового рахунку, не повідомляв.
Згідно із п. 3.18 Інструкції виселення здійснюється в судовому порядку за позовом командування військової частини та КЕВ (КЕЧ) району, на обліку в яких перебуває службове жиле приміщення.
Таким чином, ОСОБА_1 не є особою, яка в розумінні положень статті 4 ЦПК України має право на звернення до суду за судовим захистом прав на службове жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2 та на підставі статті 15 ЦК України вимагати захисту порушеного права, оскільки контроль за вивільненням означеного службового житлового приміщення покладено на командування військової частини та КЕВ м. Львова, на обліку в яких перебуває таке службове жиле приміщення та виключно останні, відповідно до п. 3.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженій наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наділені встановленою законом правосуб'єктністю, у тому числі процесуальною, для ініціювання судового спору, тобто на звернення до суду з позовом про виселення відповідачів.
Оскільки суд відмовляє ОСОБА_1 у виселенні колишніх членів сім'ї з підстав того, що він не є особою наділеною правом вимоги в розумінні ст. 4 ЦПК України, в обговорення інших вимог, які є похідними, суд не входить.
Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя зазначає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 4, 10, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
у позові ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_5 , прож. на АДРЕСА_4 ) про виселення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. на АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (1995р.н., прож. на АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (1998р.н., прож. на АДРЕСА_1 ) із займаного службового житлового приміщення на АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення та зобов'язання ОСОБА_3 здати, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (Код ЄРДПОУ 07638027, місцезнаходження м. Львів, вул. Батуринська, 2) прийняти вищеозначене службове приміщення і видати довідку про забезпечення житлом - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17.12.2020.
С у д д я : А.М. Малахова - Онуфер