Справа № 461/6152/17
Провадження № 2/461/45/20
17.12.2020 року, Галицький районний суд м. Львова
у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,
за участі:
секретаря судового засідання Рудницької А.О.
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Львівського міського округу Ткачук Г.І., приватного нотаріуса Львівського міського округу Амбросійчук Л.В., П'ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, -
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в якому вона просить суд: 1) визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_2 ; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 ; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 23 квітня 2020 року матеріали справи скеровані до Комунального неприбуткового підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня» для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_2 не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними у наслідок психічних розладів. Нотаріусом не було належним чином перевірено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Отже, вважає, що наявні беззастережні докази, які дають можливість заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Проаналізувавши документи, додані до позову, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов'язаних із публічними інтересами правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує те, що заявник не довів намірів відповідача відчужити квартиру АДРЕСА_1 або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Доводи заявника щодо недійсності заповіту зводяться фактично до обґрунтування позовних вимог, а не до мотивування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Так, заявник крім іншого вказує, що скасоване рішення суду про поновлення ОСОБА_2 строку на подання заяви про прийняття спадщини. Суд зазначає, що вказані обставини не свідчать про підставність заяви про забезпечення позову. Їм буде надана оцінка під час судового розгляду справи після поновлення провадження у справі, якщо таке рішення суду буде долучене до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що звертаючись із заявою про забезпечення позову позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Львівського міського округу Ткачук Г.І., приватного нотаріуса Львівського міського округу Амбросійчук Л.В., П'ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності - відмовити.
Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 17 грудня 2020 року проголошено її вступну та резолютивну частини.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня оголошення ухвали до Львівського апеляційного суду. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.Д. Фролова