Справа №461/10005/20
17 грудня 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Черкаська область, місце проживання - АДРЕСА_1 ,
за ч.6 ст.470 Митного кодексу України,
встановив:
18.11.2020 о 01 годині 25 хвилин, в зону митного контролю п/п «Краковець» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби, смугою руху «червоний коридор» (автобусна смуга руху) в напрямку «виїзд з України», прибув транспортний засіб марки «Van hool» (загальний автобус-D), реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким громадянин України ОСОБА_1 , слідував з України до Республіки Польща, в якості пасажира. Під час проходження митного контролю та митного оформлення вище зазначеного транспортного засобу, після проведення перевірки у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС Держмитслужби «Перетин кордону транспортним засобом» та спрацювання «АСАУР» з'ясовано, що громадянин України ОСОБА_1 , 20.11.2017 року о 21:05:48 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «VAZ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , в зоні діяльності Сумської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор», в митному режимі «транзит». На момент перетину кордону, тобто 18.11.2020 року, гр. України ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статті 460 Митного кодексу України, жодних документів які підтверджують наявність обставин передбачених даною статтею, не надав. Станом на 18.11.2020 року транспортний засіб марки «VAZ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_5 , за межі митної території України не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у протоколі. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відомо про скерування справи на розгляд до суду, а також про час, дату та місце розгляду справи.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, а також дату, час, місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Частиною 6 ст. 470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.
Відповідно до глави 55 р. ХІІ МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Пунктом 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, встановлено, що термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки є рухомою річчю.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України (ст. 90 та 93 МК України).
У відповідності до ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Частиною 2 ст. 95 МК України встановлено, що до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.
ОСОБА_1 не надав відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій, визначених ст. 460 МК України.
З огляду на наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 470 МК України, а саме останній не доставив транспортний засіб особистого користування до органу доходів і зборів призначення, тобто перевищив встановлений митним кодексом України строк доставки транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, терміном більше ніж на тридцять діб, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №2256/20900/20 від 18.11.2020 року, копією паспорта ОСОБА_1 , копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією контрольного талону, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витягами з АСМО «Інспектор» та витягом з ЄАІС.
Наведені докази встановлюють факт ввезення транспортного засобу на територію України, митний режим ввезення та відсутність даних про своєчасне вивезення автомобіля.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, приймаю до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи даних про доходи порушника та можливість виконати ним покарання у виді штрафу, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, тобто в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, ст.40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 470, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «VAZ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України 420,40 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.