Справа № 319/983/20
Провадження №2/319/405/2020
16 грудня 2020 року смт Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Валігурського Г.Ю.,
при секретарі судового засідання Понька Н.А.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
До Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17834,08 грн., яка складається з 13698 грн. 96 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4135,12 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
В обґрунтування позову посилається на наступні обставини. Між позивачем та відповідачкою укладений договір № б/н від 25.07.2016 на підставі якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач зобов'язання з повернення кредитних коштів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась вищезазначена заборгованість.
Ухвалою суду від 24.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Солодовніковим Р.С., відкрито провадження та призначено судовий розгляд справи.
Ухвалою суду від 03.12.2020 справу прийнято до провадження суддею Валігурським Г.Ю.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачем до суду подано заяву в якій він просить розглянути справу за його відсутності та при ухваленні рішення врахувати його позицію, щодо позовних вимог, які він визнає частково, просить відмовити у стягненні відсотків за користування кредитом та здійснити перерахунок тіла кредиту, оскільки він не був належним чином повідомлений про тарифи обслуговування кредитних карт та з умовами та правилами надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, про що свідчить відсутність його підпису на вказаних, документах. Матеріали позовної заяви не містять підтверджень, що він розумів умови та був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в зазначених розмірах та порядку їх нарахування. Крім того, просить суд платежі зараховані на погашення відсотків віднести в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки зазначені платежі не встановлені умовами кредитного договору.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
25.07.2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
У заяві зазначено, що відповідач зокрема згоден з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту www.pb.ua та зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.
Згідно з банківською випискою станом на 25.07.2020 року ОСОБА_1 встановлено кредитий ліміт в сумі 300 грн.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Позивачем до позовної заяви додано два розрахунки заборгованості за договором № б/н від 25.07.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: розрахунок заборгованості з 25.07.2016 року по 30.09.2019 рік; розрахунок заборгованості з 01.10.2019 року по 20.09.2020 рік.
Згідно з останнього розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20 вересня 2020 рік становить 17834,08 грн., що складається з 13698 грн. 96 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4135,12 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 липня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» (далі - Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт) та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Тому суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин з 25 липня 2016 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 липня 2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25 липня 2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
За змістом частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Судом перевірено розрахунок розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, який має повернути відповідач. Так, відповідно до розрахунків заборгованості за договором № б/н від 25 липня 2016 року, в колонці «витрати клієнтом кредитних коштів» в період з 25.07.2016 року по 30.09.2019 рік, відповідач отримав грошові кошти в сумі 24218,51 грн. та в період з 01.10.2019 року по 20.09.2020 рік, відповідач отримав грошові кошти в сумі 100 грн., а всього 24318,51 грн. Відповідно до колонки «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в розрахунках заборгованості в період з 25.07.2016 року по 30.09.2019 рік, відповідачем сплечено грошові кошти в сумі 20713,38 грн., а в період з 01.10.2019 року по 20.09.2020 рік - 4504,47 грн., а всього 25217,85 грн. Отже, відповідач сплатив більше кредитних коштів, ніж отримав (24318,51 грн. витрачених кредитних коштів - 25217,85 грн. коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості = -899,34 грн.). Тому позивачем безпідставно нарахована заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 13698,96 грн.
Крім того, відповідно до розрахунків заборгованості за договором № б/н від 25 липня 2016 року, в колонці «відсотки погашені за рахунок кредиту» в період з 25.07.2016 року по 30.09.2019 рік позивачем погашено відсотки за рахунок кредиту відповідача в сумі 11540,70 грн. та в період з 01.10.2019 року по 20.09.2020 рік, позивачем погашено відсотки за рахунок кредиту відповідача в сумі 852 грн., а всього 12392,70 грн., що не передбачено умовами договору № б/н від 25.07.2016 року.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 13698,96 грн. задоволенню не підлягають.
Отже, позивачем не доведено тих обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО №305299, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 21.05.2008 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Г. Ю. Валігурський