2/754/7734/20
Справа № 754/15867/20
Іменем України
18 грудня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 30 листопада 2020 позивачем 16 грудня 2020 року було подано позовну заяву в новій редакції вимог та документ, що підтверджує сплату судового збору.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що позовну заяву слід повторно залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, виходячи із наступного.
Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Відповідно до ч.3 ст. 175 ЦПК України якщо позов подано до кількох відповідачів в позовній заяві повинно бути зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Позовна заява не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_3 просить суд: «Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька, з актового запису № 1295 від 27 жовтня 2020 року, зробленого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про народження дитини ОСОБА_4 , зобов'язавши Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_4 ».
Однак, згідно пред'явленого позову, відповідачами по даній справі є ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем не виконано вимоги ухвали в частині подання оригіналів (завірених належним чином копій ) доказів.
Згідно ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, оскільки оригінал документа є єдиним примірником, то судом оригінали документів вимагаються лише для ознайомлення та огляду в судовому засіданні, при цьому в справі залишаються належним чином завірені копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних) копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак копії документів, що додані до позовної заяви, належним чином не завірені.
Приймаючи до уваги, що зазначені недоліки не дають можливості відкрити провадження по справі суддя вважає необхідним, у відповідності до вимог ст.185 ЦПК України справу залишити без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи необхідність усунення зазначених в ухвалі недоліків, суд вважає необхідним залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення цих недоліків.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, її необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Попередити позивача, що у випадку невиконання ухвали заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий: