Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3439/20
02 грудня 2020 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності, шляхом визнання припиненим договору застави рухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Глобал Спліт», ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності, шляхом визнання припиненим договору застави рухомого майна. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.06.2018р. позивач придбав автомобіль «Skoda Super» чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , н/з НОМЕР_3 , про що між ним та ОСОБА_3 23.06.2018р. укладено договір купівлі-продажу №7141/2018/998081 транспортного засобу у приміщенні ТСЦ МВС України 7141. Вважає, що ТЗ придбаний з дотриманням норм законодавства, що підтверджує свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , яке видано 23.06.2018р. ТСЦ 7141.
Позивач вказує, що на момент укладення цього договору ні на власнику майна, ні на ТЗ не обліковувались будь-які обмеження, що перевірялось працівниками ТСЦ 7141.
З метою продажу автомобіля третій особі, 30.11.2019р. позивач звернувся до РСЦ МВС України в Черкаській області і йому адміністратором центру було відмовлено у здійсненні будь-яких дій, оскільки на ТЗ наявне обтяження, про що видано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.11.2019р. №63441741. Зазначено, що 27.07.2018р. за №17004604 зареєстровано приватне обтяження застави рухомого майна. Отже, як вказує, наявність обтяження створює позивачеві заборону і перешкоди у розпорядженні належним йому майном.
Реєстрація застави відбулась на підставі договору застави рухомого майна серія та номер ZXA019500.137801.002, що укладений 19.06.2013р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».
Таким чином, як зазначає позивач, реєстрація обтяження заставою відбулась більше ніж через місяць з моменту оформлення ним права власності та через п'ять років після, ніби - то укладення договору застави ОСОБА_2 , в момент, коли остання не була власником заставленого майна.
21.03.2019р. на підставі договору про відступлення прав вимоги серія та номер 392, що укладений 06.03.2019р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., зареєстровано продовження обтяження заставою до 21.03.2024р. та змінено обтяжувача на ТОВ «Глобал Спліт». За даними ТСЦ автомобіль не перебуває у розшуку.
Таким чином, посилаючись на ст.ст. 316, 16, 386, 391, 593 ЦК України, ст. 28 ЗУ «Про заставу» позивач просить суд, - визнати припиненим договір застави рухомого майна ZXA019500.137801.002, що укладений 19.06.2013р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», шляхом припинення обтяження (зняття арешту) ТЗ автомобіля «Skoda Super» чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , н/з НОМЕР_3 та внесенням відомостей про припинення обтяження з подальшим виключенням відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Ухвалою суду від 22.05.2020р. прийнято, відкрито провадження по справи та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Відповідачем ТОВ «Глобал Спліт» подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що 19.06.2013р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала у банку кредитні кошти та зобов'язалася їх повернути у визначений строк та порядку. Крім того, 19.06.2013р. між сторонами укладено договір застави рухомого майна ZXA019500.137801.002, предметом якого є надання заставодавцем в заставу рухомого майна автомобіля «Skoda Super» чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , в забезпечення виконання зобов'язань заставодавцем перед банком, в силу чого останній має право в разі невиконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 09.06.2015р. стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором солідарно в розмірі 169236грн. 86коп. та судовий збір в розмірі 1629грн. 37коп.
На виконання судового рішення видані виконавчі листи, які направлені до примусового виконання до Мангушського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області. На даний час виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_4 перебуває на примусовому виконанні, а виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 відсутнє.
06.03.2019р. укладено договір №146 про відступлення прав вимог між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Глобал Спліт», за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, а також усі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в т.ч. звернення стягнення.
07.06.2019р. Першотравневим районним судом Донецької області замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на ТОВ «Глобал Спліт».
Таким чином, ТОВ «Глобал Спліт» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях.
Також відповідач посилається на положення п.17.7 договору застави, де зазначено, що заставодавець зобов'язується не передавати предмет застави в оренду, лізинг, наступну заставу та не здійснювати його відчуження без письмової згоди заставодержателя.
Отже, відповідач вважає, що заставодержатель мав надати заставодавцю письмову згоду на передачу предмет застави в оренду, лізинг, наступну заставу або письмову згоду на здійснення відчуження (перереєстрацію) предмет застави. У зв'язку з тим, що ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Глобал Спліт» жодної письмової згоди на передачу предмет застави в оренду, лізинг, наступну заставу або письмову згоду на здійснення відчуження (перереєстрацію) не надавалося, у заставодавця відсутні підстави для відчуження (перереєстрації) предмета застави. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем відповідь на відзив подана не була. Крім того, інші відповідачі відзив на позов не подали.
В судовому засіданні позивач просив повністю задовольнити позовні вимоги, враховуючи доводи, що викладені у позові.
В судове засідання відповідач ТОВ «Глобал Спліт» не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 19.06.2013р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала у банку кредитні кошти в розмірі 148950грн. на придбання автомобіля марки «Skoda Super», 2009р. та зобов'язалася їх повернути у визначений строк до 18.06.2018р. та у встановленому порядку.
Крім того, 19.06.2013р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна ZXA019500.137801.002, предметом якого є надання заставодавцем в заставу рухомого майна автомобіля «Skoda Super» чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , в забезпечення виконання зобов'язань заставодавцем перед банком за кредитним договором, в силу чого останній має право в разі невиконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Ковальчук Ю.І., реєстр №1112.
Крім того, п.п.17.7 п. 17 договору застави передбачено, що заставодавець зобов'язується не передавати предмет застави в оренду, лізинг, наступну заставу, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя. На підставах, передбачених чинним законодавством, заставодавець має право відчужувати предмет застави за письмовим погодженням заставодержателя (п.п.10.2 п.10 договору застави).
Застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України та цим договором за рахунок заставодавця (п.33 договору застави). Підпунктом 15.12 пункту 15 договору застави передбачено, що заставодержатель зобов'язаний надати реєстратору відомості для реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 09.06.2015р. (справа №241/773/15-ц) стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за вказаним кредитним договором солідарно в розмірі 169236грн. 86коп. та судовий збір в розмірі 1629грн. 37коп.
06.03.2019р. укладено договір №146 про відступлення прав вимог між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Глобал Спліт», за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором, а також усі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в т.ч. звернення стягнення. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., реєстр №392.
Ухвалою від 07.06.2019р., постановленою Першотравневим районним судом Донецької області (справа №241/773/15-ц) замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на ТОВ «Глобал Спліт» щодо боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .
Постановою державного виконавця Мангушського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження №60201505 щодо виконання виконавчого листа, виданого 01.07.2015р. про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заборгованості на користь ТОВ «Глобал Спліт».
Таким чином, ТОВ «Глобал Спліт» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях, в т.ч. з врахуванням додатку №1 до договору від 06.03.2019р.
Крім того, встановлено, що 23.06.2018р. ОСОБА_1 придбав автомобіль «Skoda Super» чорного кольору, 2009р. випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , н/з НОМЕР_3 , про що між ним та ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв ОСОБА_6 , 23.06.2018р. укладено договір купівлі-продажу №7141/2018/998081 транспортного засобу у приміщенні ТСЦ МВС України 7141. Про дані обставини також свідчить свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , яке видано 23.06.2018р. ТСЦ 7141.
Слід зазначити, що дані про те, яким чином, на підставі яких правовстановлюючих документів ОСОБА_3 отримала право розпорядження транспортним засобом, відсутні.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №63441741 від 30.11.2019р. зареєстроване 27.07.2018р. за №17004604 обтяження (вид обтяження - приватне): тип обтяження - застава рухомого майна на підставі договору застави від 19.06.2013р., видавник ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», об'єкт обтяження: автомобіль «Skoda Super» чорного кольору, 2009р. випуску, номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , н/з НОМЕР_6 , заборона відчуження, боржник ОСОБА_2 , обтяжувач ТОВ «Глобал Спліт», розмір зобов'язання 148950грн., строк виконання зобов'язання - 18.06.2018р., зміни внесені 21.03.2019р. приватним нотаріусом Рогач В.В. на підставі договору про відступлення прав вимоги від 06.03.2019р.; тип змін - зміна обтяження, тип змін: заміна обтяжувача; термін дії до змін: 27.07.2013р, термін дії після змін: 21.03.2024р.; обтяжувач до змін: ПАТ «ВБР», обтяжувач після змін: ТОВ «Глобал Спліт».
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст. 586 ЦК України, в редакції на час виниклих спірних правовідносин).
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 вказаного вище Закону).
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Як передбачено ст. 28 цього Закону, застава припиняється: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
За нормами частин 1-3 статті 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: 1)припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом (ст. 3 згаданого Закону).
Як передбачено ч.ч. 3-5 ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.
Відповідно до статті 9 цього Закону предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 цього Закону передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст.11 згаданого Закону).
Як передбачено статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердж. постановою КМУ від 05.07.2004 року №830 із змінами та доповненнями, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердж. наказом МЮУ від 29.07.2004 року №73/5.
Підстави для внесення записів до Державного реєстру визначені у статті 43 Закону України «України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Слід також зазначити, що відповідно до ст. 316 ЦК України, в редакції на час виниклих правовідносин, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до обраного позивачем способу захисту. Слід зазначити, що незважаючи на посилання позивача на норми ст. 391 ЦК України, ним не були пред'явлені позовні вимоги про усунення перешкод у здійснені ним права користування та/чи розпорядження належним йому майном (транспортним засобом). При цьому, дана норма закону не передбачає можливості визнавати припиненим договір застави рухомого майна.
Також суд звертає увагу на те, що не є тотожними поняття: «припинення застави» (ст. 593 ЦК України, ст. 28 ЗУ «Про заставу») та «договір застави», оскільки договір застави є підставою для виникнення права застави. При цьому, договором застави, який є чинним на даний час (сторони договору - ТОВ «Глобал Спліт» та ОСОБА_4 ) передбачено ряд обов'язків, зокрема, і заставодавця: нести певні витрати, відшкодувати заставодержателю витрати та збитки, сплатити штраф, в т.ч. і за порушення вимог п.п.17.7 п.17 договору, тощо. Крім того, враховуючи норми ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та положення договору застави від 19.06.2013р., підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не сам договір, а застава за цим договором.
Отже, відсутні підстави вважати припиненим договір застави рухомого майна від 19.06.2013р., як просить позивач, з урахуванням всіх його умов та визначених ним обов'язків сторін. Також не є належним способом захисту вимоги про прининення обтяження (зняття арешту) транспортного засобу та внесення відомостей про припинення обтяження з подальшим виключенням відповідного запису в Державного реєстру обтяжень рухомого майна, враховуючи викладені ОСОБА_1 позовні вимоги у прохальній частині позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд з'ясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На думку суду, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, обравши спосіб захисту не той, який встановлений Законом.
Слід також зазначити, що при постановленні вказаного судового рішення судом враховувалися висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.02.2020р. (справа № 761/3615/19).
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності, шляхом визнання припиненим договору застави рухомого майна, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 15.12.2020р.
Головуючий: С. М. Позарецька