Справа №702/299/19
Провадження №2/702/9/20
18 грудня 2020 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області
під головуванням судді: Мазай Н. В.
за участю секретарів судового засідання: Кольц І.С. Шевчук О.А., Шковири А.М., ОСОБА_1
сторони : не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій.
Підставою звернення до суду із позовом вважає те, що для обгородження території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 позивачем з участю найнятого працівника, восени 2018 року були установлені та забетоновані 14 металевих стовпчиків із труб діаметром 52 мм та 110 мм. Металеві стовпчики були встановлені та забетоновані по межі, яка існувала станом на дату 19.10.1995, коли рішенням Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області йому була виділена в постійне користування присадибна земельна ділянка для будівництва площею 0,25 га, яка раніше належала його родичці ОСОБА_5 . Як член сім'ї ОСОБА_5 він проживав у цьому домоволодінні з 1977 по 1985 роки, до часу виїзду всіх на постійне місце проживання в с. Летичівка Монастирищенського району Черкаської області. Йому було достовірно відомо де проходила межа, що розділяє його земельну ділянку із земельною ділянкою ОСОБА_3 , яка раніше належала її сину ОСОБА_6 , що народився орієнтовно лише у 1979 - 1980 роках, ніж ОСОБА_3 , яка переїхала на проживання в село у 2007 році, ніж її співмешканцю ОСОБА_4 , який проживає неподалік, і виїхав з села у 1956 році і повернувся до нього у 2011 році. 11.03.2019 позивачем було виявлено, що хтось вирвав із землі 7 забетонованих металевих стовпчиків. З підозрою, що це могли робити сусіди, позивач звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, що полягало в умисному нанесені йому матеріальної шкоди. Через деякий час позивач виявив, що хтось, не виключено сусіди, знову вирвали із землі ще 7 забетонованих металевих стовпчиків, які розділяли їхні земельні ділянки, про що позивач знову письмово повідомив працівників районного відділення поліції. Після того, як в 2018 році він забетонував перший стовпчик ОСОБА_3 звернулася з заявою до правоохоронних органів, в якій просила прийняти щодо дій позивача відповідні міри, оскільки на її переконання, він був нібито встановлений на приватизованій її сином земельній ділянці без її дозволу чи узгодження. За даним фактом проводилася перевірка і за її результатами був складений висновок, яким було рекомендовано ОСОБА_3 , як заявнику, звернутися до суду в порядку приватного обвинувачення, оскільки тут мають місце цивільно - правові відносини. За фактом його звернень до правоохоронних органів було винесене аналогічне рішення, що стало підставою для звернення із позовною заявою в суд. Під час перевірки його звернень було достаменно встановлено і з'ясовано те, що забетоновані металеві стовпчики із землі вирвали ОСОБА_3 і її співмешканець ОСОБА_4 , тобто ці особи вчинили самовільні, всупереч установленому законом порядку та висновку правоохоронних органів дії, умисно і свідомо пошкодили майно, чим заподіяли позивачу матеріальну шкоду. Натомість сусіди при цих діях не були викликані працівниками землевпорядної організації, які вирішують аналогічні спори з тим, щоб вони, на основі акту прийому - передачі межових знаків на зберігання та акту узгодження меж землеволодіння ОСОБА_6 із суміжними землекористувачами (власниками) та з участю позивача, могли і мали змогу зробити однозначний висновок про те, чи були встановлені металеві стовпчики для огородження території домоволодіння позивача на частині приватизованої земельної ділянки, яка тепер перебуває у власності ОСОБА_3 чи ні. За даних обставин стверджувати про те, що стовпчики були установленні і забетоновані саме на приватизованій присадибній ділянці, що на даний момент належить ОСОБА_3 немає жодних підстав враховуючи неадекватні дії її і її співмешканця. На даний час із 14 (чотирнадцяти) вирваних із землі забетонованих металевих стовпчиків, які мали висоту від 2.20 до 2.50 метра, в наявності є лише 10 (десять) штук. На установку та бетонування металевих стовпчиків для огородження його території ним були втрачені наступні будівельні матеріали: відсів гранітний - 1.0 м3 по ціні 2000 грн за м/куб., з урахуванням доставки, 6 мішків цементу марки 500 на суму 390 грн., та на доставку витрачено 200 грн. коштів, 300 грн - на оплату працівнику, що допомагав здійснювати роботи по бетонуванню стовпчиків, металеві стовпчики із труб діаметром 52 мм. були придбані по ціні 85 грн. за один погонний метр. Враховуючи те, що йому невідомо знаходження чотирьох металевих стовпчиків, позивач наполягає на відшкодуванні відповідачами коштів за десять погонних метрів труб діаметром 52 мм. на загальну суму 850 грн. та за їх доставку на суму 200 грн. Таким чином, загальна сума нанесених йому матеріальних збитків становить 3940 грн. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно завдану матеріальну шкоду в розмірі 3940 грн.
Ухвалою суду 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Позивач доповнив позовні вимоги заявою від 12.08.2019 відповідно до якої у березні місяці 2019 співмешканці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зруйнували, вирвавши із землі 14 металевих стовпчиків, які були забетоновані по межі, що розділяє їхні земельні ділянки. На час подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самоправних дій вищевказаними громадянами від 06.04.2019 на території земельної ділянки (поблизу межі) позивача знаходились десять стовпчиків. На дату 11.08.2019 в наявності у позивача два деформованих металеві стовпчики висотою по 2,50 м.п. кожний, а вісім відсутні. Металеві стовпчики (труба сталева діаметром 52 м.п.) були придбані ним по ціні 85 грн за 1м.п. труби. Кожен стовпчик має висоту в середньому 2,50 м.п. Враховуючи те, що 8 стовпчиків сумарно складають 20 м.п. по ціні 85 грн за м.п. труби діаметром 52 м.п. та становлять вартість 1700 грн. Просить додатково стягнути з відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдану солідарно матеріальну шкоду у розмірі 1700 грн.
Позивач доповнив позовні вимоги заявою від 03.09.2020 відповідно до якої просить стягнути на його користь 5000 гривень моральної шкоди.
03.06.2019 представником відповідача ОСОБА_7 подано відзив відповідно до якого відповідачі вважають, що даний позов не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав. Позивач зловживає своїми правами на звернення до суду. Маючи пільги із сплати судового збору подає до судів численні безпідставні та необґрунтовані позови, що підтверджується інформацією розміщеною у відкритому доступі на сайті https://court.gov.ua/faiг/. Так, ОСОБА_3 виступала відповідачем у чотирьох справах Монастирищенського районного суду Черкаської області за позовом ОСОБА_2 щодо його прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 : 702/1314/16-ц, 702/124/18, 702/790/17, 702/974/18. В жодній із цих справ ОСОБА_2 не довів належними доказами свої речові права на зазначену земельну ділянку, як і в даній справі. Позивач за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований. В ОСОБА_2 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 перебуває у неприязних стосунках з ОСОБА_4 , якому ОСОБА_2 завдав тілесних ушкоджень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у справі №702/509/17 Монастирищенського районного суду Черкаської області. Перебуваючи в неприязних стосунках, отримавши відмову судів, намагається спровокувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на сварки чи інші дії. Щодо вимог про відшкодування шкоди вважають, що позов в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують підстави для відшкодування шкоди. На підставі вищевикладеного просять в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій, відмовити повністю.
Ухвалами суду 30.07.2019 та 03.09.2019 витребувано докази за клопотаннями позивача.
Ухвалою суду 13.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду 25.10.2019 призначено судову товарознавчу експертизу, зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду 21.12.2019 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду 21.12.2019 задоволено клопотання позивача про зміну експертної установи, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду 03.07.2020 поновлено провадження у справі.
Ухвалами суду 13.08.2020 та 27.11.2020 задоволені клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Ухвалою суду 18.12.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_4 .
Ухвалою суду 18.12.2020 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про нові позовні вимоги, зокрема стягнення моральної шкоди та повернуто її позивачу.
У судовому засіданні 15.10.2019 позивач ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просить його задоволити з підстав передбачених у позовній заяві та додатково пояснив, що він є родичем ОСОБА_5 , а саме її племінником, але після її смерті він спадщину не приймав. Єдиним правовстановлюючим документом на право користування земельною ділянкою є рішення Лукашівської сільскої ради від 19.10.1995 № 27. В даному документі не містяться графічні матеріали. В 2018 році він вирішив огородити територію домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Коли він встановлював стовпчики, не вважав за потрібне звертатись до землевпорядної організації, оскільки встановлював їх на тій межі, яка існувала з 1946 року, і яка є видимою, оскільки ОСОБА_5 перша по вулиці Набережній забудувалася. Він не погоджував з відповідачами встановлення меж коли бетонував стовпчики, як цього не робили і вони коли встановлювали межі. Після того як ним був забетонований перший стовпчик, ОСОБА_3 звернулась до сільського голови з тим щоб він вплинув на нього, оскільки вона вважала, що забетонований ним стовпчик розміщений на приватизованій нею земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 . Сільський голова, оскільки земельна ділянка вже приватизована, порадила їй звернутися до правоохоронних органів. ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів та повідомила, що він без її відома, на її земельній ділянці забетонував даний стовпчик. Була призначена перевірка даного факту. За даним фактом винесений висновок про те, що тут вбачаються цивільно-правові відносини і рекомендовано ОСОБА_3 звернутися до суду з метою вирішення даного спору. ОСОБА_3 не зверталася до суду. Через певний період часу, можливо протягом пів року, після цього, він вирішив, що оскільки ОСОБА_3 визнала, що він забетонував цей стовпчик не на її території, продовжувати обгородження території і забетонував восени 2018 року ще 13 стовпчиків висотою 2,5 м. Загалом ним було встановлено 14 стовпчиків. Вказані стовпчики він придбав навесні 2018 року на пункті заготівлі металобрухту у м. Монастирище на території колишнього райагробуду. Документів про їх вартість у таких організаціях не видають, а розраховувався він готівкою за ціною 85 грн за метр погонний труби. Всього було 35 погонних метрів труби. Стовпчики були всі висотою 2,5 м, але можуть різнитися в 1 або 2 см., забетоновані на цій висоті, діаметр їх складав 52 мм. 13 стовпчиків були однакові, а перший стовпчик, поблизу воріт був діаметром 110 мм і висотою близько 4 метрів. Вказані роботи він проводив особисто та з участю найнятого працівника. До весни 2019 року будь-яких претензій з приводу забетонованих стовпчиків від ОСОБА_3 не надходило. В березні місяці 2019 він на протязі 2-х днів виявив, що спочатку було вирвано 6 стовпчиків, а потім 7 стовпчиків про що повідомив правоохоронні органи з приводу того, що невідомі особи вирвали забетоновані ним стовпчики. Спочатку вирвані стовпчики знаходилися поблизу місця їх знищення, а потім зникли взагалі. При перевірці даного факту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали той факт, що це вони протягом 13 та 14 березня 2019 вирвали ці стовпчики, вважаючи що вони знаходяться на забетонованій нею земельній ділянці. Надати докази того, що ним були забетоновані дані стовпчики на її земельній ділянці ОСОБА_3 працівнику правоохоронних органів не змогла. Зокрема не надала акт прийому передачі межових знаків на зберігання, висновок землевпорядної організації, яка відновлювала межові знаки так як цих видимих межових знаків не існує і вони ніколи не були встановлені, навіть при первинній приватизації її сином у 2000 році. Оскільки вона не могла пред'явити будь-якого документа, працівники правоохоронних органів теж не могли дійти висновку про те, що вони були забетоновані на її земельній ділянці. На даний час в наявності лише 2 стовпчики, а 12 відсутні. Залишився стовпчик поблизу воріт діаметром 110 мм та один із тих що висотою 2,5 м. Тобто, дії відповідачів можливо кваліфікувати як самоправні, оскільки дійсно не було висновків організації, яка чітко вказувала про те, що він заступив за межу і вони мали право на те, щоб у разі його відмови у добровільному порядку перенести забетоновані стовпчики на свою половину, могли вчинити ті дії, які вони вчинили. Вказана обставина стала підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки він вважає що йому спричинені матеріальні збитки. В пред'явлену суму позову ним включено вартість матеріалів та робота. Доказів сплачених коштів працівнику за виконану роботу надати суду не може. В суму позову 3940 грн входить: доставка грандвідсіву із Тетіїва, річковий пісок, цемент, тобто в першу чергу це транспортні витрати. Доказів оплати цих послуг надати суду не може. В цю суму ним також включено вартість піску річкового, грандвідсіву, цементу і вартість 4 труб діаметром 52 мм, їх доставка із м. Монастирище в с. Лукашівка та оплата роботи найманого працівника ОСОБА_8 в сумі 300 грн. Цемент він придбав у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », але відповідні розрахункові документи не зберіг, металеві стовпчики він придбав в агробуді, але підтверджуючих документів він надати не може, за оголошенням він замовляв грандвідсів, пісок, який йому доставили і він розрахувався відразу готівкою. В суму 1700 грн входить вартість 10 стовпчиків. Фактично просить відшкодувати вартість 12 стовпчиків. Наполягає на тому, щоб судом було прийняте рішення про відшкодування йому завданої шкоди.
У судовому засіданні 15.10.2019 представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позову та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Пояснив, що його довірителька ОСОБА_3 даний позов не визнає повністю. Вона пояснювала, що жодних протиправних дій по відношенню до позивача не вчиняла. Стовпчики про які зазначає позивач вона не зачіпала, не демонтувала, не виривала і не забирала собі, тому що вони їй не потрібні. Крім цього, вона жінка і у неї фізичної сили на це не має. Позивач повідомляє що він ці стовпчики ставив, але не може пояснити де вони поділись. У зв'язку з цим просить відмовити у позові у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того позивач не надає жодних доказів на витрати затрачених матеріалів. Відповідачка підтверджує про наявність конфлікту між нею та позивачем.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Про дату час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши позивача, представника відповідача, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно довідки № 70 від 23.02.2017 виданої виконкомом Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, земельна ділянка, яка надана в користування ОСОБА_2 з розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва у вигляді приміщення гаража і житлового будинку, дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1а.с.100); довідки №366 від 15.10.2015 виданої виконкомом Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, по АДРЕСА_1 зведені без отриманих дозвільних документів дві будівлі, на земельній ділянці, виділеній рішенням виконкому Лукашівської сільської ради від 19.10.1995 № 27 для будівництва належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 65, 99).
Відповідно архівного витягу № 256/01-24 від 03.08.2009 встановлено, що згідно заяви ОСОБА_2 від 05.09.1995 року та рішення № 27 від 19.10.1995 виконавчого комітету Лукашівської сільської Ради народних депутатів, ОСОБА_2 виділено присадибну земельну ділянку і надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських споруд, зобов'язано ОСОБА_2 до одержання будівельного паспорту та реєстрації його у виконкомі сільської ради не розпочинати будь-які будівельні роботи на виділеній земельній ділянці (т. 1 а.с.63).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ч.3 ЗК України).
За даними висновку, затвердженого начальником Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 26.03.2019 (т. 1 а.с.87) за показами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , встановлено, що вони 11.03.2019 звалили 7 металевих стовбців, які були встановлені ОСОБА_2 і які після повалення перемістили їх на земельну ділянку останнього. Також вони 15 та 16 березня 2019 повалили ще 7 стовбців встановлених ОСОБА_2 та після чого перемістили повалені стовбці на земельну ділянку ОСОБА_2 .
Дані висновку в цій частині, а саме в частині переміщення повалених стовбців на земельну ділянку ОСОБА_2 , позивачем належними доказами не спростовано.
Крім цього, за змістом позовної заяви позивач вказував ( абз. 7 а.с. 3 позовної заяви) ( т. 1 а.с. 3) про те, що на даний час із 14 вирваних із землі забетонованих металевих стовпчиків, які мали висоту від 2,20 до 2,50 метра, в наявності є лише 10 штук. За змістом доповнення до позовних вимог від 12.08.2019 позивач вказував ( абз.2 а.с. 1 доповнень) ( т. 1 а.с. 101), що на час подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самоправних дій відповідачами на території його земельної ділянки (поблизу межі валялось десять стовпчиків).
Згідно повідомлення № 635/54/01-19 від 27.03.2019 ОСОБА_2 за підписом начальника Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Чекрія А.В. проведено перевірку заяв та звернень, які були зареєстровані в журналі ЄО № 531 від 14.03.2019, ЄО № 577 від 20.03.2019 та ЄО № 624 від 25.03.2019 були розглянуті у порядку ЗУ «Про звернення громадян» за матеріалами перевірки звернень складено висновок та рекомендовано для відшкодування заподіяних матеріальних збитків звернутися в суд. Для визначення меж землекористувань між його ділянкою та ділянкою ОСОБА_3 необхідно звернутись до організацій, що здійснюють встановлення (відновлення) метричних даних та земельних ділянок. У зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення підстави для внесення інформації за зверненням до ЄРДР відсутні (т. 1 а.с. 6, 86).
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту заволодіння майном шляхом привласнення, крадіжки тощо металевих стовпчиків, саме відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди ( ч. 3 ст. 386 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно частин 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.
Клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання судом розглянуті відповідно до вимог ЦПК України.
Кожна із сторін в справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Тобто, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В цій справі суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Позивач за змістом позовної заяви та доповнень до позовних вимог від 12.08.2019 посилається на завдання йому відповідачами матеріальної шкоди в сумі 3940 гривень та 1700 гривень. Матеріальна шкода складається з вартості: десять погонних метрів труб діаметром 52мм на загальну суму 850 грн, доставка труб - 200 грн., матеріали на установку металевих стовпчиків: відсів гранітний - 1.0 м3 по ціні 2000 грн за м/куб., з урахуванням доставки, 6 мішків цементу марки 500 на суму 390 грн., та на доставку витрачено 200 грн., 300 грн - на оплату працівнику, що допомагав здійснювати роботи по бетонуванню стовпчиків, вартість 20 метрів погонних труби діаметром 52 мм за ціною 85 грн. за 1 метр погонний труби, що становила 8 стовпчиків - 1700 грн.
Згідно висновку товарознавчої експертизи № 8/108 від 02.06.2020 ринкова вартість матеріалів, зазначених у позові, станом на 01.03.2019 могла становити: 1 м.п. труби діаметром 52 мм з чорного металу, бувшої у використанні, товщиною стінки 2,2 мм - 33,50 грн ; - 1м.п. труби діаметром 110 мм з чорного металу, бувшої у використанні, товщиною стінки 4 мм - 129,75 грн; 1 м3 гранітного відсіву - 280,00 грн; 0,5 м3 річкового піску - 153,80 грн; 1-мішок цементу марки 500 -66,15 грн. Ринкова вартість вказана без урахування транспортних витрат, будь-яких робіт та послуг (т. 1 а.с.239-245).
Суд вважає, що вказаний висновок товарознавчої експертизи не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог, та за відсутності взагалі надання суду будь-яких доказів придбання металевих труб, будівельних матеріалів, їх вартості, кількості їх використання в процесі встановлення стовпчиків, ідентифікуючі ознаки тощо, вартість оплати праці найманого працівника, тобто недоведеність обставин, що підтверджують заявлені матеріальні вимоги позивача, одноосібно не несе в собі інформацію щодо предмета доказування.
Вказаний висновок товарознавчої експертизи лише визначає вартість певних будівельних матеріалів, разом з тим не доводить факт їх купівлі чи використання в ході встановлення стовпчиків позивачем, як і не доводить їх кількісний склад, використаний позивачем, що фактично є предметом доказування в даному позові.
Враховуючи, що суду не надано будь-яких доказів придбання позивачем будівельних матеріалів зазначених ним в позовній заяві, для встановлення даних стовпчиків за власний кошт, вартість їх транспортування, підтвердження належними та допустимими доказами їх вартості та кількості використаних матеріалів з зазначенням їх ідентифікуючих ознак, доказів вартості оплати праці найманого працівника суд, дослідивши докази у справі, та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про судовий збір», оскільки є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення серія НОМЕР_1 від 25.12.1992 ( т. 1 а.с.5 (зворотна сторона)).
Судові витрати, зокрема витрати відповідача на правничу допомогу ( т. 1 а.с. 41-46), суд розподіляє в порядку визначеному ч. 7 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витрати позивача по сплаті товарознавчої експертизи відповідно ст. 141 ЦПК України відшкодуванню позивачу не підлягають в зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 28, 81, 133, 141, 200, 223, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самоправних дій відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Суддя Н. В. Мазай