Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 756/1493/17
провадження № 61-12152св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року у складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на свою користь аліментів на її довічне утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця з моменту подання вказаного позову.
Позов обґрунтований тим, що в 1998 році вона продала належну їй двокімнатну квартиру та стала проживати разом з дочкою ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Отримані від продажу власного помешкання кошти позивач частково вклала у будівництво квартири АДРЕСА_2 і винятково за особисті кошти зробила в ній ремонт, купила меблі й побутову техніку та за згоди власниці квартири ОСОБА_2 вселилась у помешкання.
19 травня 2016 року ОСОБА_2 виставила матір з квартири, її речі вивезла у невідоме місце, змінила замки, а квартиру подарувала онуку позивача.
Позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки залишилась фактично на вулиці, без житла, майна та нажитих нею за довгі роки коштів та коштовностей. Особистого житла чи іншого майна, за рахунок якого позивач змогла б себе утримувати, у неї не має.
Вона є непрацездатною особою похилого віку та пенсіонером, розмір її пенсії не дає їй можливості належним чином утримувати себе та забезпечувати усім необхідним. Відповідач не одружена, не має на утриманні неповнолітніх дітей, має нерухомість, займається підприємницькою діяльністю, а тому має можливість матеріально допомагати своїй матері.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач надала суду квитанції, які підтверджують придбання продуктів харчування та супутніх товарів у середньому на місяць (грудень 2017 року) на 5 448,22 грн, ліків - на 632,60 грн та одягу і предметів першої необхідності - на 15 314,95 грн, і які спростовують недостатність коштів для забезпечення життєдіяльності і неможливість придбання мінімального набору непродовольчих товарів, мінімального набору послуг та потреба в отриманні матеріальної допомоги. З огляду на зазначене розмір пенсії та наявне у ОСОБА_1 вартісне майно (згідно з інформаційною довідкою з Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 станом на 09 жовтень 2017 року належать автомобіль «MAZDA CX-7», 2006 року випуску, об'єм двигуна 2261 та автомобіль «LEXUSRX350», 2008 року випуску, об'єм двигуна 3456), тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на довічне утримання позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Вказана справа є малозначною (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення дійшов висновку, що воно підлягає касаційному оскарженню з підстав визначених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), з огляду на доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З урахуванням передачі на об'єднану палату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 212/1055/18-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди не звернули уваги, що внаслідок неправомірних дій дочки ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки залишилася на вулиці, без житла, майна і нажитих нею за довгі роки грошей та коштовностей. Особистого житла чи іншого майна, за рахунок якого позивач змогла б себе утримувати, у неї немає .
ОСОБА_1 є непрацездатною особою похилого віку та пенсіонером за віком. Розмір її пенсії не дає їй можливості належним чином утримувати себе та забезпечувати усім необхідним, у тому числі окремим житлом, одягом, продуктами харчування, побутовою технікою, меблями, ліками. Будь-яких інших доходів, окрім пенсії, у позивача немає. Дочка позивача є матеріально забезпеченою особою, що займається підприємницькою діяльністю, у її власності є нерухоме майно, з якого вона отримує дохід.
Відповідач не одружена, неповнолітніх дітей на утриманні не має і, відповідно, має можливість матеріально допомагати матері.
Суди не звернули уваги, що повнолітня дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (частина перша статті 202 СК України). Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (стаття 205 СК України).
Посилаючись на те, що позивачу належать автомобілі «MAZDA CX-7», 2006 року випуску, та «LEXUS RX350», 2008 року випуску, суди не врахували, що автомобіль «MAZDA CX-7» лише зареєстрований за ОСОБА_1 , однак у її розпорядженні ніколи не перебував та на сьогодні є предметом поділу між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у справі № 756/7032/16-ц про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Автомобіль «LEXUS RX350» придбаний десять років тому, на сьогодні доходу не приносить. На позивачеві лежить тягар з його утримання.
Матеріальне становище ОСОБА_2 не є скрутним, оскільки вона робить коштовні подарунки своєму сину, проте не може забезпечити усім необхідним, насамперед житлом, свою матір.
Позивачу надано право звертатися з позовом до тієї особи, яка на її думку порушує її права. Син позивача ОСОБА_3 завжди піклувався та матеріально допомагав своїй матері відповідно до її потреб та свого майнового стану. Після того як ОСОБА_1 залишилась без житла у травні 2016 року, вона стала проживати разом із сином ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 . Ця квартира на сьогодні є предметом поділу між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , право власності зареєстроване за її невісткою, позивач не може розраховувати на те, що зможе постійно проживати у цій квартирі, а відповідно, хоче мати окреме житло.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження відповідача № НОМЕР_2 (а. с. 5-6, 9).
У позивача також є повнолітній син ОСОБА_3 , до якого мати не має жодних претензій щодо утримання і не просить стягувати з нього аліменти.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком.
Відповідно додовідки Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27 квітня 2017 року № 4370 ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 1 570,44 грн.
Згідно з інформацією з ЄДР МВС України ОСОБА_1 станом на 09 жовтня 2017 року належать автомобіль «MAZDA CX-7», 2006 року випуску; та автомобіль «LEXUS RX350», 2008 року випуску.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача пояснила в апеляційному суді, що на сьогодні позивач проживає у квартирі сина за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки в неї виник конфлікт з дочкою стосовно користування квартирою, сторонами ініційовано кримінальні провадження та цивільні справи з приводу усунення перешкод у користуванні майном.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).
Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням положень статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналогічні норми містяться у статтях 12, 81 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 76, статті 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, взяв до уваги обставини, які входять до предмета доказування у справі та надав належну оцінку доказам у справі.
Розглядаючи цей спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог. Суди виходили з того, що отримання позивачем соціального забезпечення від держави, а саме пенсії у розмірі 1 570,44 грн, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для категорії осіб, до яких належить позивач, а також наявність у позивача автомобілів спростовують її твердження, що вона опинилася у скрутному матеріальному становищі та фактично знаходиться на межі бідності. Медичних довідок щодо стану здоров'я, який потребує посиленого лікування та значних коштів, позивач суду не надала.
Суди під час розгляду справи врахували прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який отримує позивач, у сукупності з іншими доказами для вирішення спору (наявність у власності позивача двох автомобілів, сина, відсутність довідок про стан здоров'я), що відповідає висновкам, викладеним у постановах об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) та постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 759/1315/17-ц (провадження № 61-10396св18).
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішеннь не впливають.
З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди із судовими рішеннями, власного тлумачення норм матеріального права, необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко