18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 461/3573/18
провадження № 61-18486ск20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про відшкодування шкоди,
До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , підписана адвокатом Яцишиним А. В., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга подана 09 грудня 2020 року (відповідно до відтиску штемпеля на поштовому конверті).
Касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другою статті 389 ЦПК України).
Разом з тим, у касаційній скарзі представник заявника посилається на незастосування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 459/274/17 (провадження № 61-25576сво18) та від 26 серпня 2020 року у справі № 522/11325/16-ц (провадження № 61-46468св18) (пункт 1 частини другою статті 389 ЦПК України).
Ураховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другою статті 389 ЦПК України є взаємовиключними, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно уточнити підставу, на якій подається касаційна скарга і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 176, 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір»,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без руху.
Надати заявникові для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко