17 грудня 2020 року
м. Київ
справа №204/2795/20
провадження № 61-18511ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди та збитків, завданих внаслідок ДТП,
08 травня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 111071 грн. 97 коп.; витрати на проведення експертизи у розмірі 3000 грн.; витрати на стоянку і зберігання автомобіля після ДТП в розмірі 2500 грн.; витрати на зберігання номерних знаків автомобіля в розмірі 216 грн.; судовий збір у розмірі 1167 грн. 87 коп.; витрати на правову допомогу.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди та збитків, завданих внаслідок ДТП - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 38071 грн. 79 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на стоянку і зберігання автомобіля після ДТП, витрати на зберігання номерних знаків у сумі 2716 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у сумі 10437 грн. 89 коп., які складаються з: 3000 грн. - витрати на проведення експертизи; 437 грн. 89 коп. - судовий збір; 7000 грн. - витрати на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У грудні 2020 ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
Так, у справі заявлена ціна позову у розмірі 116 787,97 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
В обґрунтування підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, скаржник посилається на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки відповідач розраховував на інститут страхування, його доцільність та необхідність, проте, суди цього не врахували та стягнули з відповідача значну суму грошових коштів, що порушить право відповідача на гідне існування через помилку судів. Крім того, ця справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди не врахували наявність двох договорів страхування цивільно-правової відповідальності, в зв'язку з чим неправильно застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові надано оцінку доказам, на які посилається скаржник, а тому такі посилання зводяться до формальної незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та до намагання добитися нового розгляду справи і нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди та збитків, завданих внаслідок ДТП.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук