16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1499/08
провадження № 61-3568 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Херсонська міська рада, ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Комишанська селищна рада міста Херсона
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів Стародубця М. П., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у січні 1998 року він домовився з ОСОБА_2 про придбання у нього домоволодіння АДРЕСА_1 . На підставі домовленості з дозволу відповідача у лютому 1998 року він вселився в будинок. Після цього відповідач переїхав до іншого місця проживання, і зв'язок з ним утратився. На даний час договір купівлі-продажу не укладений, і позивач проживає в указаному будинку без правових підстав для цього, відкрито, не приховуючи такого володіння.
Вказує, що впродовж десяти років добросовісно і відкрито володіє чужим майном, тому просив суд визнати за ним право власності на вище зазначене домоволодіння в порядку набувальної давності.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач більше десяти років утримує домоволодіння, робить ремонт та відкрито володіє ним, хоча і не є його власником, що дає підстави для визнання за ним права власності в порядку набувальної давності.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
У серпні 2016 року Комишанська селищна рада міста Херсона подала апеляційну скаргу на рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 12 вересня 2008 року на підставі частини першої статті 292 ЦПК України (редакція 2004 року).
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження посилалася на те, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права не залучив її до розгляду справи, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, знаходиться на території Комишанської селищної ради міста Херсона. Про оскаржуване рішення Комишанська селищна рада дізналася у липні 2016 року від реєстраційної служби в процесі підготовки документів для визнання спірного нерухомого майна безхазяйним, оскільки житловий будинок не обслуговується тривалий час та знаходиться в аварійному стані.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що:
- за наявності між сторонами угоди щодо купівлі-продажу спірного домоволодіння положення статті 344 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються;
- позивачем передчасно заявлені вимоги про визнання права власності на домоволодіння в порядку набувальної давності, оскільки відповідно до пункту вісім Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 ЦК України поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, а позов пред'явлено в лютому 2008 року, і на момент ухвалення у справі рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю норми статті344 ЦК України на вказані правовідносини не поширювались;
- суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача Комишанську селищну раду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 березня 2017 року представник ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комишанської селищної ради міста Херсона.
Представник Белякова О. П. указує, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комишанської селищної ради міста Херсона та поновив їй строк на апеляційне оскарження, оскільки вона не має повноважень для здійснення розпорядження та контролю за нерухомим майном. Також Комишанська селищна рада міста Херсона не надала суду належних і допустимих доказів того, коли саме вона дізналася про рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що розгляд справи в апеляційному суді відбувався з неналежним повідомленням осіб, які брали участь у справі.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу представника позивача до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у січні 1998 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовилися про укладення договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 . На підставі зазначеної домовленості з дозволу відповідача у лютому 1998 року позивач вселився у будинок. Після цього відповідач переїхав до іншого місця проживання, і зв'язок між ним утратився. На даний час договір купівлі-продажу не укладений, і позивач проживає у вказаному будинку без правових підстав для цього, відкрито, не приховуючи такого володіння.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
Заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона, що переглядається в касаційному порядку, ухвалене 12 вересня 2008 року.
З апеляційною скаргою на вказане рішення Комишанська селищна рада звернулася 12 серпня 2016 року.
На момент ухвалення заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона 12 вересня 2008 року був чинним ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до абзацу третього статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19) зазначено, що: «враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше ніж через 11 років».
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г вказано, що: «згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».
На Комишанську селищну раду як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження. Проте зазначеного апеляційний суд не врахував при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі.
Колегія суддів враховує, що ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, оскільки право Комишанської селищної ради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції (12 вересня 2008 року), то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права Комишанської селищної ради на апеляційне оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно частини третьої статі 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року скасувати.
Передати справу № 2-1499/08 до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Херсонської області від 01 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов
Є. В. Краснощоков