16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/6667/14-ц
провадження № 61-5918св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Косова Олександра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду
м. Одеси від 25 червня 2019 року в складі судді Гниличенко М. В. та на постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в складі колегії суддів Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
20 травня 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою
на дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області
Притуляка В. М. щодо примусового виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2014 року в справі № 520/6667/14-ц на підставі виконавчого листа, виданого 10 серпня 2017 року, та просив:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом,
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження,
- зобов'язати приватного виконавця усунути порушення, обумовлені неправомірними діями, та поновити порушені права ОСОБА_1 .
Скарга обґрунтована тим, що представнику ПАТ «Дельта Банк» виконавчий
лист № 520/6667/14-ц щодо боржника ОСОБА_1 виданий 10 серпня 2017 року, проте, строк для виконання заочного рішення, що набрало чинності 21 жовтня 2014 року, сплинув 21 жовтня 2015 року. За цей період часу представниками банку не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання.
Заявник посилався на те, що представник стягувача подав указаний виконавчий лист та заяву про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця 03 жовтня 2018 року. Того ж дня приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 вважала, що дії приватного
виконавця з відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа № 520/6667/14-ц та накладення арешту є неправомірними та обмежили права ОСОБА_1 щодо розпорядження своїм майном і коштами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцїі
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що боржнику своєчасно рекомендованим поштовим відправленням надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплинув, однак ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом подання скарги на дії приватного виконавця замість звернення до суду за нормами розділу VI ЦПК України; ОСОБА_1 пропустила строк подання скарги до суду, вимог про поновлення строку не заявляла.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою скаргу залишено без розгляду.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання в суд скарги на дії приватного виконавця, а клопотання про його поновлення не заявила, що є підставою для залишення скарги без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 березня 2020 року адвокат Косов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник скаржника, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Указує, що з огляду на положення абзацу 2 пунктук 17 «Правил надання послуг поштового зв'язку» єдиним належним доказом отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження може бути лише поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції адресату, підписане ним особисто або повнолітнім членом сім'ї, а не супровідний лист до постанови та копія реєстру відправлень поштової кореспонденції; десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця не пропущений, оскільки останній день строку припадає на вихідний день 18 травня 2019 року, а першим робочим після нього днем є 20 травня 2019 року.
Зазначає, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув 21 жовтня 2015 року, тому приватний виконавець не мав права приймати його до виконання.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2) частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, вказані у пункті 27 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця).
Підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі зазначені неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а саме: залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 з підстав пропуску строку на її подачу, апеляційний суд не застосував положення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку доведення до відома учасників виконавчого провадження копії постанови про його відкриття; суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про викнавче провадження» щодо строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та безпідставно вважав неправильним обраний спосіб захисту прав боржника у виконавчому провадженні шляхом оскарження дій приватного виконавця.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом розгляду у цій справі є оскарження боржником у виконавчому провадженні дій приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження з пропуском установленого законом строку.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
У частині четвертій статті 265 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
При задоволенні скарги апеляційний суд виходив із того, що представник ОСОБА_1 11 квітня 2019 року подав клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та 08 травня 2019 року ознайомився з ними. На підставі зазначених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було відомо про існування виконавчого провадження до 08 травня 2019, а тому скаргу на дії приватного виконавця вона подала 20 травня 2019 року з пропуском установленого статтею 449 ЦПК України строку, клопотання про його поновлення не подала.
Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд не встановив коли саме боржник ОСОБА_1 дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод та не звернув увагу, що зроблений ним висновок щодо обізнаності ОСОБА_1 про існування виконавчого провадження до 08 травня 2019 року унеможливлює розрахунок установленого статтею 449 ЦПК України десятиденного строку у передбаченому статтями 123, 124 ЦПК України порядку; не з'ясував, чи порушуються оскарженими постановами (діями) приватного виконавця права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України зазначені обставини є підставою для скасування оскарженого судового рішення та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу адвоката Косова Олександра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов