Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 646/6171/18
провадження № 61-6718св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківське відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Марія Степанівна, приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє адвокат Чирва Віталій Григорович, на постанову Харківського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів Сащенка І. С., Коваленко І. П., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Марія Степанівна, приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, заяв сторін та ухвал суду першої інстанції
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник М. С., приватний виконавець Семендяєв О. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 20, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник М. С. від 03 січня 2018 року щодо звернення стягнення на предмет застави, зокрема, автомобіль «КІА Sportage», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 14 травня 2016 року Центром 6341, до завершення розгляду справи судом та набрання рішення суду законної сили.
Заява мотивована тим, що на час подачі позову до суду на предмет застави автомобіль «КІА Sportage», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на праві власності, проводиться оцінка з метою подальшої реалізації його через торги. Продаж автомобіля на торгах зі знижкою порушить принцип збалансованості прав та інтересів сторін договору. Реалізація цього автомобіля позбавить її того на, що вона розраховувала при передачі автомобіля в заставу. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року у складі судді Теслікової І. І. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 20, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник М. С. від 03 січня 2018 року щодо звернення стягнення на предмет застави, зокрема, автомобіль «КІА Sportage», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 14 травня 2016 року Центром 6341.
Ухвалу суду мотивовано тим, що виконавчий напис № 20, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник М. С. від 03 січня 2018 року щодо звернення стягнення на предмет застави, зокрема, автомобіль «КІА Sportage», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є оспорюваним у цій справі, існує реальна загроза, що у разі продажу цього автомобіля може призвести до неможливості або утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене у цій справі на користь позивача, внаслідок чого законі підстави не будуть захищені.
У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») як правонаступник ПАТ «Кредобанк» звернулося до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення позову.
Клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку із грубим порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 16 травня 2016 року № 1908/2016 станом на 07 листопада 2017 року виникла заборгованість в розмірі 561 394 грн 62 коп.
АТ «Кредобанк» просило суд визначити розмір зустрічного забезпечення - 517 900 грн, що є стартовою ціною торгів переданого в заставу транспортного засобу, оскільки в діях позивача вбачається пряме зловживання своїми процесуальними правами.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року у складі судді Шелест І. М. клопотання Акціонерного товариства «Кредобанк» про зустрічне забезпечення позову задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Червонозаводського районного суду м. Харкова грошові кошти у розмірі 517 900 грн протягом десяти днів з дня постановлення ухвали.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 159 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої таки заходи забезпечення позову вживалися дотримуючись принципу співмірності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року скасовано, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Кредобанк» про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що матеріали справи не містять доводів та аргументів, згідно з якими зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, застосоване судом першої інстанції в якості забезпечення позову ОСОБА_1 , може завдати збитків відповідачу, оскільки вказані обмеження мають тимчасовий характер та не позбавляють відповідача можливості реалізувати заставне майно у разі залишення позову без задоволення.
До того ж жодних доказів на підтвердження того, в чому саме можуть полягати збитки, завдані забезпеченням позову, відповідач не надав.
Не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених частиною першою статті 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, АТ «Кредобанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 25 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не застосував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 30 травня 2019 року в справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), відповідно до яких зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечення заходів за заявою позивача. При цьому єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що тривале знаходження автомобіля на штраф-майданчику Державного підприємства «СЕТАМ» з 2018 року, його зовнішній вид та технічний стан втрачає свій попит.
Таким чином, сума реалізації автомобіля на публічних торгах буде меншою порівняно з тією, на яку розраховувало АТ «Кредобанк».
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга АТ «Кредобанк» не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 АК «Кредобанк» зазначило, що касаційна скарга містить обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Кредобанк», від імені якого діє адвокат Чирва В. Г., на постанову Харківського апеляційного суду від 25 березня 2020 року і витребувано з Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/6171/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АТ «Кредобанк» не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 існують спірні правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частин першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зазначена норма ЦПК узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.
Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 30 травня 2019 року в справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19).
Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, у таких випадках: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Отже, оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним судом не встановлено наявність передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення. Зазначене не спростовується матеріалами справи і доводами касаційної скарги.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про застосування заходів зустрічного забезпечення позову та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку обставинам справи і дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ «Кредобанк» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачу збитків, які можуть бути спричинені вжитими судом заходами забезпечення позову.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Проте встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк», від імені якого діє адвокат Чирва Віталій Григорович, залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 25 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Д. Д. Луспеник