Ухвала
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 195/1990/19
провадження № 61-17712ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудий Михайло Євгенійович, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку,
26 листопада 2020 року адвокат Чернецька О. А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Заявник просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції отримано представником 28 жовтня 2020 року, що підтверджується копією заяви до Дніпровського апеляційного суду про видачу їй повного тексту постанови від 13 жовтня 2020 року із датою видачі вказаного судового рішення.
Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову 13 жовтня 2020 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 12 листопада 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до наданих заявником доказів оскаржувану постанову представник заявника отримав 28жовтня 2020 року.
Враховуючи те, що скаргу подано 26 листопада 2020 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Тому клопотання заявника про поновлення строку підлягає задоволенню.
Разом із тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини 2 статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме чітко не визначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на:
- порушення судами статей 2, 6, 76, 77, 79, 80 - 82, 89, 263, 265, 367 ЦПК України, частину другу статті 1275 ЦК України, підпункт 3.27 пункту 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, що на його думку є підставами передбаченими пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України;
- не обґрунтоване застосування судами постанов Верховного Суду, викладених у справах від 09 жовтня 2019 року по справі №542/524/16-ц та від 16 грудня 2019 року по справі №752/20747/15-ц - що вважає підставами касаційного оскарження судового рішення, які передбачені пунктами 1-2 частини 2 статті 389 ЦПК України.
Таким чином, заявник не зазначив чітко підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. З мотивування касаційної скарги вбачається, що скаржником поєднано кілька підстав касаційного оскарження, однак, відсутнє чітке мотивування кожної з них, а доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями та до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судових рішень.
Суд в свою чергу в контексті статті 13 позбавлений повноважень на власний розсуд корегувати зазначені скаржником підстави, зокрема, шляхом доповнення необхідними поясненнями, виокремлення з нагромаджених скаржником посилань конкретну підставу касаційного оскарження та з власної ініціативи трактувати зазначену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, а має право розглядати касаційну скаргу лише в чітко визначений скаржником межах в силу принципу змагальності цивільного судочинства. Таким чином, поряд з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену законом, повинно бути надане розгорнуте мотивування такої підстави, в межах якої суд уповноважений цивільним процесуальним законодавством розглядати касаційну скаргу.
Також касаційна скарга містить доводи про наявність підстав скасування оскаржених судових рішень, встановлених пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України (підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
З огляду на зміст наведеної норми, оскарження судового рішення з тих підстав, що суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе в межах доведення заявником обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не обґрунтовані належним чином передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень із відповідним обґрунтуванням.
Тому заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу з врахуванням вимог, вказаних у даній ухвалі разом із копіями та додатками відповідно до кількості учасників справи, а саме із чітким визначенням: конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункту (абзацу таабо пункту) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї (цих) підстави (підстав).
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК заявником не сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі.
До касаційної скарги заявником додано квитанцію від 13 листопада 2020 року, про сплату судового збору за подання касаційної скарги на суму 4 610,40 грн.
Позов у справі пред'явлено у грудні 2019 року та містить дві позовні вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису державної реєстрації права власності на земельну ділянку)та одну - майнового характеру (визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки). ОСОБА_1 оскаржує в касаційному порядку рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у повному обсязі.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент пред'явлення позову, у разі подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду першої інстанції) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
З огляду на положення зазначених норм законів, за позовні вимоги немайнового характеру при поданні касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 073,60 грн (1 921,00 грн Х 0,4 Х 2 Х 200 %).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування, ціна позову визначається вартістю майна.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити вартість спірної земельної ділянки.
Як наслідок, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, надати до Верховного Суду свої обґрунтування, із яких підстав дійшов до висновку про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі - 4 610, 40 грн (200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості земельної ділянки), підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день їх подання, експертний висновок), та в разі сплати судового збору в меншому розмірі ніж встановлено - здійснити доплату.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходу бюджету 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати поважними підстави для поновлення процесуального строку та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров