Ухвала
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 235/5794/17
провадження № 61-18292ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
розглянувши касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року в справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі,
У листопаді 2017 року Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС) звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вартість витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, в сумі 38 271,52 грн.
Позов НАВС мотивовано тим, що Наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 31 липня 2009 року № 0024 ОСОБА_1 з 01 вересня 2009 року зараховано на перший курс денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ. 08 вересня 2009 року між університетом та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця. Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі. НАВС є правонаступником Київського національного університету внутрішніх справ. 14 червня 2013 року відповідачу присвоєно кваліфікацію бакалавра правознавства за напрямом підготовки «Правознавство» та видано диплом бакалавра. Згідно з умовами договору після здобуття вищої освіти відповідача було направлено для подальшого проходження служби до комплектуючого підрозділу. З 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі, становить 38 271,52 грн. Відповідач не повернув добровільно вказаних коштів, тому НАВС просило стягнути їх на свою користь.
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу НАВС залишено без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року - без змін.
07 грудня 2020 року НАВС подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 38 271,52 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 235/5794/17 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Доводи заявника про неясність, неузгодженість та помилковість правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними, оскільки Верховним Судом сформульовано та належним чином обґрунтовано висновок щодо віднесення справ про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта вищого навчального закладу, до юрисдикції адміністративних судів, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 та у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 185/7167/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 378/1127/18. Правові висновки, викладені в цих постановах, є чіткими і однозначними.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків Великої Палати Верховного Суду фактично зводяться до незгоди з висловленою нею позицією та суб'єктивного тлумачення позивачем норм права, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 755/7554/18 не заслуговує на увагу, тому що вимоги позивача у вказаній справі були пов'язані із захистом суб'єктивного майнового права, мали характер приватноправових і, на відміну від цієї справи, не стосувалися спору з приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання НАВС про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року в справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов