Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 727/12304/19
провадження № 61-8302св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізов Вадим Ігорович,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року у складі головуючого судді Кодрян Л. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі суддів: Владичан А. І., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В. І.
Скаргу мотивовано тим, що у провадженні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження № 52971387 з примусового виконання виконавчого листа № 2-970/2009, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 12 травня 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19 лютого 2009 року.
У період з 16 березня 2018 року по 09 травня 2019 року він перебував на обліку в Обухівській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості, й відповідно у цей час не отримував доходу, а тому виплачував аліменти з розрахунку не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. У продовж чотирьох місяців він переказував аліменти на картку доньки ОСОБА_4 , так як стягувач ОСОБА_3 була відсутня на території України.
За період з березня по грудень 2018 року ним добровільно сплачено аліменти в розмірі 14 627,54 грн, а за період з січня по жовтень 2019 року - 18 091,94 грн. Також ним сплачено заборгованості по аліментам в розмірі 8 584,40 грн, що підтверджується квитанцією від 21 жовтня 2018 року та фіскальним чеком від 16 листопада 2019 року.
Натомість у листопаді 2019 року ним отримано довідку-розрахунок від 08 жовтня 2019 року, згідно якої вбачається, що за період з березня 2018 року по вересень 2019 року аліменти ним не сплачувалися, у зв'язку з чим наявна заборгованість в розмірі 54 752,25 грн.
Вважаючи здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів необґрунтованим, та таким, що порушує його права, як сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 просив визнати виконавчі дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В. І. в частині здійснення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів неправомірними та скасувати довідку-розрахунок від 08 жовтня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем в межах наданих йому законом повноважень вчинялись виконавчі дії з метою примусового виконання виконавчого листа, і згідно довідки-розрахунку від 08 жовтня 2019 року заборгованість боржника складає 54 752,25 грн, що є підтвердженням наявної заборгованості за сплати аліментів у вказаному розмірі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні скарги відмовлено з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скаржник фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, у зв'язку із чим між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів. Спір щодо визначення розміру аліментів підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності будь-якого аналізу з боку судів змісту скарги, додаткових пояснень заявника, відсутність жодної відповіді суду на аргументи заявника та наведення мотивів суду щодо своїх висновків, оскаржувані судові рішення порушують право заявника на справедливий судовий розгляд та захист порушених прав і інтересів. Можливість розгляду зазначеного спору саме шляхом подання скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження 14-496цс19), а тому висновки апеляційного суду щодо необхідності розгляду спору в порядку позовного провадження є неправильними.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України(у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у провадженні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 52971387, на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 2-970/2009 від 12 травня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19 лютого 2009 року.
Згідно довідки-розрахунку від 08 жовтня 2019 року загальна сума заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по вересень 2019 рік становить 54 752,25 грн.
ОСОБА_1 вважає такий розрахунок необґрунтованим, та таким, що порушує його права, як сторони виконавчого провадження, тому оскаржує дії державного виконавця, оспорюючи неправильність розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами.
Згідно зі статтею 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 448 ЦПК Українипередбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) викладений правовий висновок, згідно з яким, оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У цій справі спір вирішувався саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, з чим погодилася Велика Палата Верховного Суду.
Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18, від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню судом лише у порядку позовного провадження і що саме це є підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Апеляційний суд, зробивши зазначений помилковий висновок, не здійснив повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, не надав оцінку наявним у справі доказам, не навів мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги чи відхилено судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої ухвалюється рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд апеляційної інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного її вирішення, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За змістом статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року скасувати, справу № 727/12304/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов