Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 210/7201/13-ц
провадження № 61-16890св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
треті особа за первісним позовом - Виконавчий комітет Дзержинської районної в місті Кривому Розі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року у складі судді Сільченко В. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської І. В., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому уточнила, та просила визнати попередній договір від 06 червня 2012 року, згідно п. 6, припиненим з 15 жовтня 2012 року, визнати недійсним додатковий договір від 03 липня 2013 року та стягнути з ОСОБА_2 на її корись подвійну суму авансу по передньому договору від 06 червня 2012 року та додаткового договору від 03 липня 2013 року в загальній сумі 179 400 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено попередній, нотаріально посвідчений, договір, згідно умов якого вона передала ОСОБА_2 передоплату в розмірі 8 100 грн в рахунок майбутньої купівлі нею у нього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,0615 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за 226 000 грн. Основний договір купівлі-продажу будинку сторони повинні були укласти до 15 жовтня 2012 року.
Позивач разом зі своєю сім'єю до 12 жовтня 2012 року отримала у користування вказаний житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою.
Неодноразово відповідач обіцяв, що в строк до 15 жовтня 2012 року, тобто в строк, встановлений п.3 попереднього договору, він за власний рахунок підготує всі документи, необхідні для продажу будинку та укладе основний договір купівлі-продажу будинку, проте вказані обіцянки не виконав.
03 липня 2013 року між нею та ОСОБА_2 було укладено додатковий нотаріально посвідчений договір і вона додатково передала відповідачу передоплату в розмірі 81 600 грн. Решту суми у розмірі 138 720 грн повинна бути виплачена відповідачу при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки.
Всього при укладенні попереднього договору від 06 червня 2012 року та додаткового договору до попереднього договору від 03 липня 2013 року вона сплатила відповідачу 89 700 грн.
Згідно п. 5 попереднього договору, у випадку відмови продавця від продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки без поважної причини у строк, встановлений цим договором, продавець повертає покупцеві подвійну суму попередньої оплати.
З наведених вище підстав, уточнивши позов, в останній його редакції, ОСОБА_1 просила суд визнати попередній договір від 06 червня 2012 року, згідно п. 6, припиненим з 15 жовтня 2012 року, визнати недійсним додатковий договір від 03 липня 2013 року та стягнути з ОСОБА_2 на її корись подвійну суму авансу по передньому договору від 06 червня 2012 року та додатковому договору від 03 липня 2013 року в загальній сумі 179 400 грн.
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнив, та просив розірвати попередній договір від 06 червня 2012 року та додатковий договір до попереднього договору від 06 червня 2012 року, укладений 03 липня 2013 року між ним та ОСОБА_1 . Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 житловим будинком з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами її сім'ї із займаного житлового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2012 року ним та ОСОБА_1 було укладено попередній, нотаріально посвідчений, договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, відповідно до умов якого, в строк до 15 жовтня 2012 року продавець зобов'язаний передати у власність покупцю за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язується прийняти та оплатити житловий будинок з господарчими спорудами та земельну ділянку, продавець зобов'язується підготувати всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством України для продажу житловою будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки в строк до 15 жовтня 2012 року та укласти з покупцем відповідний договір купівлі-продажу нерухомості, продавець зобов'язується звільнити житловий будинок з господарчими спорудами, що є предметом цього договору, від власних речей та передати його у користування покупця до 15 жовтня 2012 року, продаж житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки буде вчинено за 226 000 грн, що прирівнюється сторонами до 28 000 доларів США.
До визначеної дати попереднім договором - 15 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 так і не мала коштів на купівлю будинку та земельної ділянки, тому ОСОБА_2 не став поспішати з оформленням документів. Сторони визначили нову дату посвідчення основного договору купівлі-продажу та уклали додатковий до попереднього договору, нотаріально посвідчений договір від 03 липня 2013 року.
01 серпня 2013 року за умовами додаткового договору, маючи повний пакет документів для укладення договору купівлі-продажу, в попередньо призначений час, ОСОБА_2 прибув до офісу приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. для посвідчення основного договору купівлі-продажу, проте ОСОБА_1 до нотаріуса в цей день не з'явилась, на телефонні дзвінки не відповідала.
02 серпня 2013 року, ОСОБА_2 , бажаючи укладення договору купівлі-продажу, за адресою фактичного проживання ОСОБА_1 , з урахуванням внесених змін до попереднього договору додатковим договором направив письмову пропозицію, поштовим відправленням про укладання та підписання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, для чого пропонувалося відповідачці 07 серпня 2013 року об 11:00 годині прибути до приміщення приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. для укладання основного договору купівлі-продажу.
Проте, ОСОБА_1 до нотаріуса не з'явилась, на телефонні дзвінки не відповідала. Свої зобов'язання, обумовлені попереднім договором від 06 червня 2012 року та додатковим договором від 03 липня 2013 року, що передбачав укладення договору купівлі-продажу в строк до 01 серпня 2013 року ОСОБА_1 порушила в частині нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та передачі всієї суми коштів, за вже прийнятий нею в користування житловий будинок з господарчими спорудами та земельну ділянку.
Таким чином, причиною неукладання договору купівлі-продажу виявилися дії ОСОБА_1 , яка відмовилась сплатити грошові кошти за будинок та земельну ділянку, фактично відмовившись від договору.
Згідно умов попереднього договору, у випадку відмови покупця від купівлі житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки без поважної причини, сума авансу залишається у продавця і покупцеві не повертається.
На підставі наведеного вище, в уточнених позовних вимогах, в останній редакції, ОСОБА_2 просив суд розірвати попередній договір від 06 червня 2012 року купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С., за реєстровим № 884.
Розірвати додатковий договір до попереднього договору від 06 червня 2012 року, укладений 03 липня 2013 року між ним та ОСОБА_1 , купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. за № 726.
Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 житловим будинком з господарчими спорудами та земельною ділянкою, площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належні йому на праві приватної власності, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину ВТА № 620744 від 15 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1908 шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами її сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 із займаного житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки на свою користь судових витрат по справі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання попередніх договорів та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Розірвано попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки від 06 червня 2012 року, вчинений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. за реєстровим № 884.
Розірвано додатковий договір до попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, укладений 03 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Терещенко М. С. за № 726.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 житловим будинком з господарчими спорудами та земельною ділянкою, площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належні йому на праві приватної власності, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, ВТА № 620744 від 15 листопада 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1908, шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами її сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з займаного житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою, площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі частини 3 статті 652 ЦПК України визначено наслідки розірвання договору у вигляді повернення позивачем (за зустрічним позовом) грошових коштів, переданих йому відповідачкою, як частину оплати за договором купівлі-продажу, у загальній сумі 89 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виконком Дзержинської районної у місті ради, про визнання дій (зобов'язань) по попередньому договору від 06 червня 2012 року припиненими, визнання додаткового договору недійсним.
Рішення мотивовано тим, що остаточний договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було укладено у зв'язку з відсутністю грошових коштів у ОСОБА_1 для оплати за будинок у повному обсязі.
Разом з тим, суд не погодився з позицією ОСОБА_2 з приводу того, що дії ОСОБА_1 слід розцінювати саме як відмову від укладання договору купівлі житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки без поважної причини, оскільки існували певні причини та умови, що не залежали від волі ОСОБА_1 та завадили їй укласти договір купівлі-продажу.
Таким чином, ОСОБА_1 не відмовлялася від укладання договору без поважних причин, як це зазначено у попередньому договорі, і, отже, до даної ситуації не можуть бути застосовані наслідки, передбачені вказаним договором за відмову від його укладення.
Оскільки укладання остаточного договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки не відбулося внаслідок істотної зміни обставин, необхідно, згідно частини 3 статті 652 ЦК України визначити наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору, та вважав за необхідне визначити наслідки розірвання договору за таких обставин у вигляді повернення ОСОБА_2 грошових коштів переданих йому ОСОБА_1 , як частину оплати за договором купівлі-продажу у загальній сумі 89 700 гривень.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позов у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року скасовано та постановлено нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми авансу та визнання дій за попередніми договорами припиненими, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 89 700 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 1 124 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та виселення задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 житловим будинком з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами її сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з займаного житлового будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,0615 га що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 114,70 грн.
Постанова мотивована тим, що враховуючи, що додатковий договір до попереднього договору від 06 червня 2012 року був укладений після припинення попереднього договору, він є таким, що не тягне за собою правових наслідків, передбачених попереднім договором, тому відсутні правові підстави для його розірвання.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання попереднього договору від 06 червня 2012 року, згідно п. 6, припиненим з 15 жовтня 2012 року та визнання недійсним додаткового договору від 03 липня 2013 року та позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору від 06 червня 2012 року та розірвання додаткового договору до попереднього договору від 06 червня 2012 року, задоволенню не підлягають, оскільки попередній договір від 06 червня 2012 року вчинений між ним та ОСОБА_1 купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0615 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. за реєстровим № 884, відповідно до частини першої, третьої статті 635 ЦК України, є припиненим, оскільки основний договір сторонами не був укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, а укладений після припинення попереднього договору від 06 червня 2012 року додатковий договір до попереднього договору, є таким, що не тягне за собою правових наслідків, передбачених попереднім договором від 06 червня 2012 року.
Також судом зазначено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 89 700 грн, які були сплачені нею відповідно до умов попереднього договору від 06 червня 2012 року та додаткового договору від 03 липня 2013 року, відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Крім того, сторонами по справі не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що ОСОБА_1 відмовлялась від купівлі спірного домоволодіння, а ОСОБА_2 відмовився від його продажу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні його власністю шляхом виселення ОСОБА_1 разом із членами її сім'ї із спірного домоволодіння, зазначав, що оскільки укладання остаточного договору купівлі-продажу спірного житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки не відбулося, то ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , без належних правових підстав проживає у спірному домоволодінні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким визнати попередній договір припиненим, визнати додатковий договір до попереднього договору недійсним, стягнувши на її користь подвійну суму авансу у розмірі 179 400 грн у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
15 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказувала, що пунктом 3 попереднього договору від 06 червня 2012 року визначено, що продавець зобов'язується підготувати документи до 15 жовтня 2012 року та укласти з покупцем відповідний договір купівлі-продажу нерухомості. Однак, до 15 жовтня 2012 року ОСОБА_2 не підготував документи для продажу, оскільки не переоформив спадкове майно на себе.
У п. 6 попереднього договору від 06 червня 2012 року зазначено, що у разі, якщо одна зі сторін не звернеться до іншої сторони з пропозицією про підписання договору купівлі-продажу протягом 3-х днів від дати, зазначеної у п. 1 цього договору, тобто до 15 жовтня 2012 року, зобов'язання про укладення договору купівлі-продажу припиняється.
03 липня 2013 року був укладений додатковий договір, в якому нотаріус змінив лише п. 3 попереднього договору від 06 червня 2012 року, знову зазначено строк для підготовки документів ОСОБА_2 . В додатковому договорі від 03 липня 2013 року зазначено, що цей договір є невід'ємною частиною попереднього договору від 06 червня 2012 року і інші пункти попереднього договору залишаються без змін, незважаючи на те, що попередній договір мав дію лише до 15 жовтня 2012 року, бо зобов'язання, згідно з п. 6 про укладення договору купівлі-продажу припинилося 15 жовтня 2012 року.
При складанні додаткового договору від 03 липня 2013 року ОСОБА_2 була передана передоплата 81 600,00 грн і нотаріусом у додатковій угоді від 03 липня 2013 року зазначено, що продавець ОСОБА_2 знову зобов'язується підготувати всі необхідні документи для продажу нерухомості до 01 серпня 2013 року.
Вказувала, що у попередньому та додатковому договорах зазначається про відсутність документів у ОСОБА_2 , а не відсутність грошових коштів у ОСОБА_1 . Ця обставина документально підтверджена також листом нотаріуса за № 78/01.16 від 16 червня 2015 року (т. 2, а. с. 56).
Тому, з вини ОСОБА_2 не було укладено основний договір купівлі-продажу, який відмовився його укладати, тому він зобов'язаний повернути сплачену йому суму в подвійному розмірі.
Апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що додатковий договір від 03 липня 2013 року не тягне за собою правових наслідків, передбачених попереднім договором, але він складений нотаріусом, є офіційним документом та має певний зв'язок з попереднім договором.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 06 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено попередній договір, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенком М. С. та зареєстрований в реєстрі за № 884. Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 передоплату в розмірі 8 100 грн в рахунок майбутньої купівлі нею у ОСОБА_2 житлового будинку з господарським спорудами та земельної ділянки, площею 0,0615 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за 226 000 грн. Основний договір купівлі-продажу будинку сторони повинні були укласти до 15 жовтня 2012 року (а. с. 145 т. 2).
12 жовтня 2012 року ОСОБА_2 , разом із своєю сім'єю, отримала у користування вказаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,з господарськими спорудами та земельною ділянкою.
03 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенком М. С. та зареєстрований в реєстрі за № 726. Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 81 600 грн в рахунок майбутньої купівлі нею у ОСОБА_2 житлового будинку з господарським спорудами та земельної ділянки, площею 0,0615 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за 226 000 грн. Решта суми у розмірі 138 720 грн ОСОБА_1 повинна бути виплачена ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки. У вказаному додатковому договорі, дата укладення основного договору купівлі-продажу не оговорена та не зазначена. Вказаний додатковий договір є невід'ємною частиною попереднього договору, посвідченого 06 червня 2012 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. за реєстровим № 884 (а. с. 144 т. 2).
Всього при укладенні попереднього договору від 06 червня 2012 року та додаткового договору до попереднього договору від 03 липня 2013 року, ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 89 700 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Пунктами 4 та 5 попереднього договору від 06 червня 2012 року сторони домовились, що у випадку відмови покупця від купівлі житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки без поважної причини, сума авансу залишається у продавця і покупцеві не повертається. У випадку відмови продавця від продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки без поважної причини у строк, встановлений договором, продавець повертає покупцеві подвійну суму попередньої оплати.
Сторонами 03 липня 2013 року було укладено додатковий договір до попереднього договору, посвідченого 06 червня 2012 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М. С. та зареєстрованого за № 884, що свідчить про те, що сторони не відмовлялись від виконання попереднього договору.
За таких обставин, є правильним висновок суду про безпідставність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 подвійної суми попередньої оплати.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами у визначений у п.п. 1 п. 3 попереднього договору від 06 червня 2012 року строк основний договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,0615 га, не укладено, тобто зобов'язання, встановлені попереднім договором, є припиненими. А укладений після припинення попереднього договору від 06 червня 2012 року додатковий договір від 13 липня 2013 року є таким, що не тягне за собою правових наслідків, оскільки був укладений після припинення попереднього договору від 06 червня 2012 року.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що грошові кошти сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відповідно до умов попереднього договору від 06 червня 2012 року та додаткового договору від 03 липня 2013 року, підлягають стягненню як такі, що набуті тоді, коли підстава, на якій вони набуті згодом відпала в розмірі 8 100 грн та набуті без достатньої правової підстави в розмірі 81 600 грн.
Також слід зазначити, що оскільки додатковий договір до попереднього договору був укладений після припинення попереднього договору від 06 червня 2012 року, він є таким, що не тягне за собою правових наслідків, передбачених попереднім договором, тому відсутні правові підстави для його розірвання. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання попереднього договору від 06 червня 2012 року, згідно п. 6, припиненим з 15 жовтня 2012 року та визнання недійсним додаткового договору від 03 липня 2013 року та позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору від 06 червня 2012 року та розірвання додаткового договору до попереднього договору від 06 червня 2012 року, оскільки попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки від 06 червня 2012 року вчинений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Терещенко М.С. за реєстровим № 884, відповідно до частини першої, третьої статті 635 ЦК України, є припиненим, оскільки основний договір сторонами не був укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, а укладений після припинення попереднього договору від 06 червня 2012 року додатковий договір, є таким, що не тягне за собою правових наслідків, передбачених попереднім договором від 06 червня 2012 року.
Слід зазначити, що вимоги касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, судом касаційної інстанції не переглядається, оскільки воно було скасовано постановою апеляційного суду.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України третьої суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Враховуючи зазначене та керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
В. С. Штелик