07 грудня 2020 року
Київ
справа №826/15527/17
адміністративне провадження №К/9901/7260/20
судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №826/15527/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ПАТ «Центренерго» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017р.:
- №0008292200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1' 769' 320,00 грн (в тому числі податкові зобов'язання - 1' 179' 546,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 589' 774,00 грн);
- №0008322200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2' 976' 670,00 грн (в тому числі податкові зобов'язання - 2' 381' 336,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 595' 334,00 грн).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019р. позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020р. рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
На підставі оцінки доказів у справі апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем документи в сукупності з іншими доказами у справі не підтверджують поставку мазуту на адресу позивача від ТОВ «Ал-Холдинг». Що ж до застосування норми частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то апеляційний суд вказав, що дія мораторію не поширюється на поточні зобов'язання, зокрема на поточні податкові зобов'язання (ті, які виникли після введення мораторію).
Постановою Верховного Суду від 07.12.2020р. постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019р. скасовано, а провадження у адміністративній справі №826/15527/17 закрито.
Вважаю, що суд касаційної інстанції помилково скасував обґрунтоване рішення суду апеляційної інстанції та закрив провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Так на підтвердження реальності господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом матеріали справи містять договір про закупівлю (поставку) товарів від 30.07.2014р. № 113/2, у відповідності до умов якого постачальник поставляє покупцю мазут топковий марки М-100 ДСТУ 4058-2001 в справних, очищених, чотирьохвісних залізничних цистернах або автоцистернах, що відповідають встановленим в Україні стандартам або технічним умовам, і забезпечують, за умови належного поводження з вантажем, схоронність продукції під час транспортування і збереження.
Крім того, матеріали справи містять видаткові накладні на загальну суму 1586466, 00 грн, податкові накладні, акти приймання - передачі товару, товарно-транспортні накладні.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що згідно ТТН здійснювалось перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до п. 8, 9 ч. 4 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2014р. №299, Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом.
Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, листом від 22.01.2015р. №184/10/15-15 Укртрансінспекція повідомила податковий орган про те, що контрагенту позивача відповідна ліцензія не видавалась. При цьому, у ТТН автопідприємством зазначено саме ТОВ «АЛ-Холдинг».
Відповідно до п.п. «ґ» п. 9.1 Р. 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженого наказом МВС України від 26.07.2004 р. № 822, під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи: при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України.
Листом від 27.01.2014р. №ЦО 256/9 управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області повідомило податковий орган про те, що за останні три роки за вказаними ідентифікаційними даними на автомобілі не видавались свідоцтва про допуск ТЗ до перевезення небезпечних вантажів та погоджень маршрутів руху ТЗ.
За вказаних обставин вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримання позивачем нафтопродуктів від ТОВ «АЛ-Холдинг» документально не підтверджено належним чином оформленими документами на транспортування, а додані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних не є юридично значимими документами для цілей підтвердження перевезення такої продукції, адже з останніх не вбачається отримання, перевезення ТМЦ від постачальника до покупця й такі не містять інформації про належність продукції постачальнику, у якого відсутні дозволи (ліцензії) на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів.
Закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. у справі №826/2622/17, яка набрала законної сили, вирішено спір між сторонами щодо податкового обов'язку ПАТ «Центроенерго» сплатити податок на прибуток та ПДВ без врахування при визначенні оподатковуваного доходу та податкових зобов'язань з ПДВ витрат та суми ПДВ в ціні за товар (мазут) в операціях з ТОВ «Ал-Холдинг».
Вважаю такий висновок суду помилковим, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р. у справі №826/2622/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р., адміністративний позов ПАТ «Центренерго» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.01.2017р. №0000261401 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 389' 204' 798,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 194' 602' 398,00 грн; скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.01.2017р. №0000271401 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 370' 072' 618,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19' 362' 000,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
07.11.2017р. з урахуванням вказаних рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову Офіс ВПП прийняв податкові повідомлення-рішення: №0008292200 - про збільшення ПАТ «Центроенерго» грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1' 769' 320,00 грн (в тому числі податкові зобов'язання - 1' 179' 546,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 589' 774,00 грн); №0008322200 - про збільшення ПАТ «Центроенерго» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2' 976' 670,00 грн (в тому числі податкові зобов'язання - 2' 381' 336,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 595' 334,00 грн).
Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження у цій справі, а тому суд касаційної інстанції мав надати їм оцінку з дотриманням положень процесуального законодавства.
При цьому, на мою думку, така оцінка мала надаватися по суті спору, який виник між учасниками справи, а не шляхом закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного погоджуюсь із висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, вважаю, що касаційну скаргу ПАТ «Центренерго» необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Суддя О.В. Білоус